Любі ветерани!
За доброю традицією 1 жовтня в Україні відзначають День ветерана та Міжнародний день людей похилого віку. На жаль, сьогодні старшому поколінню живеться нелегко, і ніхто не насмілиться заперечувати це.
Ветеранам треба наполегливіше обстоювати свої конституційні права. Важливо всупереч усім складнощам передавати свій багатий життєвий досвід молоді, прищеплювати їй почуття справжнього патріотизму, любов до рідної землі, сприяти збереженню миру та злагоди.
Від імені президії Одеської обласної ради Організації ветеранів України бажаю ветеранам війни та праці, усім людям похилого віку міцного здоров'я, сімейного добробуту та мирного неба.
Голова обласної ради
Організації ветеранів України О. Гурський
Старість та радість
За прогнозами експертів ООН, до 2050 року уперше за всю історію людства, тих, кому за 60 років, на планеті буде більше, ніж дітей – приблизно 2 мільярди чоловік. Середня тривалість життя до кінця цього сторіччя досягне 82 років.
На жаль, далеко не завжди радісне життя наших пенсіонерів, які одержують у середньому близько однієї тисячі гривень на місяць. Небагато хто з них може дозволити собі далекі подорожі, але судячи з «танцюючих бабусь» із Суворовського району міста Одеси, активно відпочивати може кожний, було б бажання.
Тамара Петрівна Криницька, Неллі Трохимівна Лобач, Валентина Володимирівна Письменна, Раїса Григорівна Зозуля, Софія Антонівна Дрип – учасниці оздоровчої програми під назвою «Золота осінь», створеної рік тому при тренінговому центрі «Іннер Дзайн», а також колективу під назвою «Танцюючі бабусі». До спеціального комплексу, розробленого організаторами та тренерами, входять оздоровче дихання, медитація і танці. Усе це спрямоване на посилення життєдіяльності організму людей похилого віку, зокрема посилення уваги та пам'яті.
Напередодні Міжнародного дня людей похилого віку з «танцюючими бабусями» зустрілася директорка департаменту праці та соціального захисту Одеської міської ради Олена Китайська і депутат обласної ради, головний геронтолог нашої області Петро Волков.
– Старість та радість – поняття цілком сумісні. Але, гадаю, що насамперед, радість у літньої людини залежить від оточення, від сім’ї. Якщо вона не самотня, якщо відчуває турботу та увагу до себе, якщо їй є заради чого жити, кому передавати свій досвід та знання, то вона буде щасливою, – вважає Петро Волков.
Головний геронтолог області нагадав два правила, які дозволяють зберігати форму та здоров'я у будьякому віці: не їсти після сьомої вечора та завжди вставати зза столу з легким почуттям голоду. Якщо судити з розмірів пенсій наших літніх людей, виконувати друге правило їм абсолютно нескладно.
– Кожна людина повинна навчитися створювати собі радість самостійно, незалежно від матеріального та фізичного стану, – вважає Олена Китайська. – Це набагато краще, ніж сидіти у чотирьох стінах і бурчати на усіх. Зараз на рівні міста існує реально діюча програма допомоги пенсіонерам. Але допомогти одразу всім, хто звертається по матеріальну допомогу, у силу обмеженості бюджетних коштів, ми не можемо. Тому надаємо допомогу самотнім людям, яким, крім держави, допомогти нікому.
– Ми танцюємо, ми спілкуємося, ми розмовляємо на теми, на які, можливо, не всі можуть поговорити вдома, з родичами. Це теми любові, життєвого шляху, образ та прощення, ну й, звичайно ж, здоров'я. У наш бурхливий час людям похилого віку нерідко доводиться витрачати свої сили на боротьбу, обстоюючи свої інтереси на мітингах, у судах. Ми ж хочемо, щоб вони більше відпочивали, пропонуючи їм займатися собою: станом душі та тіла, – розповіла керівник програми «Золота осінь» Ольга Філіпова.
Незважаючи на те, що більшість учасниць програми – бабусі, є в колективі й свої дідусі. За словами Раїси Григорівни, найстаршому Володимиру Івановичу Холмову – 85 років:
– Він найактивніший з нас. Краще від усіх танцює і навіть демонструє, як корисно стояти на голові… Тут ми всі, завдяки спілкуванню, фізичним вправам та цікавій інформації, молодіємо і душею, і тілом.
Старим людям необов'язково страждати, сумувати та згадувати втрачену молодість. І в літньому віці можна жити, танцюючи та радіючи, – висловили загальну думку усі учасники зустрічі.
Вікторія Єрьоменко,«Одеські вісті»
