Лишень де побачиш вишитий рушник або почуєш про нього, як одразу пригадується досить відома «Пісня про рушник». Її автори – поет Андрій Малишко та композитор Платон Майборода – зуміли передати ніжність і силу материнської любові. Підроста син – і на полотні на щастя на долю червоними і чорними нитками шиється його майбуття.
Простелилися дорогами життя рушники, вишиті майстринею Галиною Сметанюк. Не один солдат та наречений був перев’язаний гарно вигаптуваним полотном. Якщо їх з’єднати, то напевно проляже дорога аж до Києва. Без упину, без утоми шиє Галина Миколаївна. З дитинства доню навчила рукоділлю її мати Любов Софронівна Стукаленко. Вона гордиться талантом Галини і всіляко підтримує її. Раніше мати мешкала в Осичках, нині – Кременчуці, і там славиться своїми вишивками. До сорока картин має в своїй кімнаті. Можна й музей відкривати.
У Галини Сметанюк безліч різноманітних робіт. Чільне місце займають картини, ікони, шиє вона й подушки, скатертини, серветки. Та найбільше – рушників. Візерунки на них різні, неповторні. Тут і квіточки, і орнамент, і птахи – голуби та соловейки. Кожен малюнок має свій, так би мовити, кодовий зміст. З етнографічних джерел відомо, що саме в малюнку сила рушника, і читати його можна так, як книгу. Лишень треба розумітися на орнаментах. Приміром, на кожному рушникові є такі собі крайчики – «вужики» або «кривульки». То знаки води, а де вода – там сила. Вишита ламана лінія символізує безкінечність, вічність. Є й сонце на білих полотнах, до речі, його найбільше зображують, і символом світила слугують квадратики. Вишите такими вусикамичотирикутниками полотно додає в оселі сонця та світла.
Цю символіку використовує майстриня Галина. Шиє вона гладдю і хрестиком. Частіше жінка бере за основу готові малюнки. Підшукувати їх в інтернеті допомагають чоловік Петро та син Андрій. Прислухаючись до свого серця, рукодільниця може змінити готовий малюнок, додати трішки своєї уяви. Чи не тому роботи Галини Миколаївни неповторні і від них, як від шедеврів відомих художників, очей не відвести. Вияв високої майстерності – ряд вишитих картин, зокрема «Тарантела», портрет Тараса Шевченка та великих розмірів ікона Ісуса Христа з відкритим текстом Біблії: «Заповідь Божу даю вам: любіте друг друга».
Споконвіку лик святого в українській господі прикрашається вишивкою. Разом з нитками нанизуються і думки про добробут, злагоду в сім’ї, щасливе життябуття родини. Тому свята ікона, обрамлена таким рушником, має силу відвертати від оселі та її мешканців усе лихе. До речі, у місцевій церкві на видному місці є творіння Галини Сметанюк.
Серед пам’ятних робіт для рукодільниці рушник, який старанно шила довгими зимовими вечорами, бо знала, що поїде він у Київ, у Верховну Раду. Так свого часу слава про савранську вишивальницю дійшла і до столиці. Нині ж знають про її неабиякі здібності і за кордоном. Гріє серце український рушник роботи Галини Сметанюк наших земляків у Німеччині, Чехії та інших країнах. Високо оцінюють роботи народної майстрині професіонали. Вона виставляє свої творіння на різноманітних виставках, має відзнаки. Зокрема, портрет Т.Г. Шевченка на одній з обласних виставок, присвячених дню народження поета, здобув друге місце.
– Зрештою, я вишиваю не для визнання чи якогось зиску. Коли я вишиваю, я відпочиваю, – ось так оцінює свою творчість Галина Миколаївна.
Мати підтримала доньку: «Жити без цього не можу».
Впевнена, саме про таких майстриньматерів написана „Пісня про рушник”.
Стібок до стібка – і твориться на полотні диво: здіймається сонце, ожива рідна природа, стелиться дорога в далекі світи...
