Компанія молодих людей прогулюється бульваром. Розташувавшись на лавці, вони курять, п’ють пиво, спілкуються. Теми найрізноманітніші: мобільники, навчання, інтернет. Підвищені інтонації та різка лексика змушують перехожих відвертатися вбік. Молодь обговорює проминулий день, приправляючи розмову міцним матом. Як нецензурні слова переходять із вуличної лайки у формат діалогу, ми спробуємо з’ясувати разом із доцентом кафедри української філології Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Світланою Вікторівною Формановою.
– Світлано Вікторівно, у чому ж корені проблеми?
– Суспільство надто агресивне, ми перестали вживати слова «спасибі» та «будь ласка». Багато які конфлікти починаються з «тикання», ми забуваємо, що звертання до співрозмовника на «Ви» – це насамперед повага до самого себе.
– Як це впливає на енергетику людини?
– Мат – це мова, яка пробиває інформаційне поле людини, забирає багато енергії. Негатив, що накриває з головою. Людина після цього може занедужати, психосоматичні хвороби стануть її головними супутниками. Є випадки, коли людей доводять до інфаркту нецензурною лексикою. А втім деякі психологи вважають, що, подібно до розслаблюючих мантр, нецензурна лайка викликає в людському тілі приємний резонанс і знімає агресію. Тому для таких людей мат – життєва необхідність.
– Звідки до нас прийшла нецензурна мова?
– Загальноприйнята думка – із часів татаромонгольського ярма, але скоріш за все з первіснообщинного ладу, коли людина щойно починала говорити і у відповідь на фізичну агресію почала видавати невиразномовні звуки, щоб припинити конфлікт. Якоюсь мірою походження людської мови – саме від прадавньої нецензурної лайки.
– Порівнюючи українські та російські лайки, які звучать образливіше?
– Російський мат, звичайно. Він дуже виразний. Колись на практиці в Угорщині, у таборі навчання російської мови, нас запитували про наші лайки і відразу ж записували їх. Сьогодні можна почути, як араби та цигани лаються російською, а не рідною мовою.
Турецький дослідник Евлія Челебі у 1632 р., проїжджаючи територією України, вів записи та визначив чотири найуживаніші лайки: «свиня», «дідько», «чорт» та «собака».
Пізніше з’явилося словосполучення «трясця твоїй матері», – якщо людина зробила щось погане, то земля затрясеться і буде погано її матері і, відповідно, їй. Деякі українські лайки мають польське походження, наприклад, «холера ясна» – означає «завісу тобі на очі». Якщо порівнювати, то західна Україна менше лається, ніж, наприклад, наш регіон. Але в якості захисту там поширеніші прокльони типу «щоб тобі повисихало» тощо.
– Які лайки можна почути найчастіше?
– Молодь, зокрема, вживає для зв’язки слово «блін», часто не підозрюючи, що це трансформація певного відомого слова, що споріднене зі словом «блуд» і має значення «блудниця», «пропаща жінка».
Естети віддають перевагу інтелектуальній інвективі – завуальованому, без матюків, образливому порівнянню з кимось або чимось.
– То чому ж ми лаємося?
– У цьому є елемент захисту. Нав’язливим циганам на вулиці – доки грубо не відповіси, вони не відійдуть. А відповіси – лаються у відповідь, але все ж таки йдуть геть. Людина таким чином ставить сама собі захисний бар’єр, – «дуля в кишені» з того ж класу «загороджувальних споруд». Багато хто взагалі не помічає, що лається. Дехто розмовляє матом. Часто ця звичка пов’язана із роботою з людьми, з індивідуумами, які не розуміють звичайної мови, не звикли до неї або забули її. Тобто процес здичавіння соціуму наявний.
– Наше суспільство деградує?
– Не просто деградує, воно руйнується. У 90ті роки були зняті всі заборони, і нецензурщина полилася з телеекранів та заполонила книжкові сторінки. Суспільство перебудовувалося на новий лад і, як незрілий підліток, голосно заявляло про себе.
Коли підлітки лаються та курять, вони вважають, що стають дорослими, кидають виклик суспільству. У дорослих це вже в крові, бо є люди, які лаються з 1011 років. Велике значення має генетика. Навіть ті, що не вживають загальновідомих лайок, вигадують власні, вкладаючи в них такий емоційний заряд, що мороз іде по шкірі.
– У нас такий механізм сприйняття мату закладений природою?
– У нашій крові є якийсь протест. Коли князь Володимир Святославович хрестив Русь, ми, будучи язичниками, противилися насильно насаджуваній релігії і «матірним» чином виражали свій протест. Я гадаю, джерела саме там. І з приходом татаромонголів все ж таки матюкання було підмогою у боротьбі за виживання. І навіть якщо нам, «русакам», перелити кров (сміється) це навряд чи допоможе.
– Як боротися з наступом матюків?
– Причина в нашій агресії та в неготовності піти назустріч одне одному. Ми розучилися поступатися навіть у дрібницях, у наш час це перетворилося на ознаку слабкості. Наша стресонестійкість проявляється в соціальній незахищеності та нестабільності. Занадто багато «не», щоб почуватися спокійно. Як це не банально звучить, потрібно опанувати себе, зайвий раз посміхнутися собі, іншому, навіть якщо не хочеться, порахувати до десяти. Мабуть, найефективніший прийом – не відповідати на нецензурщину тим же. Культурна відповідь «будівельникові» багатоповерхового мату у більшості випадків його обеззброює. Психологи радять знімати стрес у спортзалі на боксерській груші і в жодному разі не приносити негатив до сім’ї.
– Наша молодь емоційно досить вразлива. Що на них чекає – мовний прогрес чи матірна деградація?
– Мені дуже подобається нинішня молодь. Лаятися для більшості з них не солідно, не престижно, зрештою, просто соромно. Вони всі прагматичні і знають чого хочуть. Є в них якесь ядро, вони домагаються своєї мети, намагаються жити позитивно. Дивлюся на них і розумію, що, мабуть, іще не все втрачено. А нецензурна лайка зараз може бути корисна лише філологам. І то як об’єкт дослідження її походження, хоча б через давність її коріння.
