Далекого 1971 року в Котовський райвідділ міліції влаштувалась на роботу машиністкою 19річна Зоя Вітвіцька. Дівчина вразила працівників органів своєю зацікавленістю і захопленістю міліцейською справою. Скоро вона вже стала Зоєю Володимирівною, і їй пасував службовий кітель із сержантськими погонами. Але мрія стати офіцером не полишала її.
Служба йшла рік за роком. І ось їй вручають диплом про закінчення Одеської школи міліції. У вільний від служби час З.В. Вітвіцька виходить на патрулювання вулиць міста. Вона долучена до виконання і важливіших завдань керівництва.
У 1998 році Зоя Володимирівна вийшла на пенсію. Але залишається в Котовському міськрайвідділі міліції на вільнонайманій посаді начальником канцелярії. Допомагає вести діловодство і у Котовському відділі ДАІ.
Так в міліцейському домі пройшло майже все життя працелюбної жінки. Тепер вона – ветеран органів, дає поради молоді. Юні міліціонери слухають її і ласкаво називають її «бабуся». А чому б ні: два онуки вже студенти, дочка Наталя пішла по стопах матері і працює в Котовському міськвідділі міліції на посаді міліціонера групи конвойної служби. Такі жінки і надійний тил, і заклик до подвигу, і підтримка в буднях.
