У 1979 році російський методолог, професор МДУ Георгій Щедровицький вперше провів захід, який згодом одержав назву організаційнодіяльна гра (ОДГ). Гру провели на базі Інституту технічної естетики, вчені якого виконували завдання – розробити асортименти товарів народного споживання для Уральського регіону. При цьому, що означає «асортименти» – у той час розуміли досить приблизно, а отже, навчитися було ні в кого. Але проблему треба було розв’язувати. Іншого способу, крім, гри, не знайшли. Ці ігри одержали широке поширення на території колишнього Радянського Союзу. Можна сказати, що це одна з найдемократичніших форм спілкування, адже для неї не важливі реальні посади учасників, їх громадський статус. Головне, щоб люди були здатні уявляти, міркувати та були кмітливими. Біля джерел цієї «дорослої гри» в Одесі стояв і Борис Ніколенко, професор кафедри ринкової економіки Інституту післядипломної освіти фахівців морського та річкового транспорту. Сьогодні він намагається відродити інтерес до ОДГ.
– Борисе Олексійовичу, що все ж таки ця гра і в чому її ефект?
– По суті, це свого роду технологія подолання тих або інших перешкод. Зміст ОДГ – розробка програми для розв’язання виниклої проблеми. Із цього погляду дуже важливий соціальний ефект. Але є в неї й інші переваги. Гра здатна змінити психологію та структуру свідомості учасників. Вона переформатує погляди людини, її принципи, дає нове бачення та розуміння навколишнього світу.
ОДГ можна порівняти із широко відомими діловими іграми. Головна відмінність у тому, що в діловій грі комусь із учасників обов’язково відомо, чим вона закінчиться. Фінал ОДГ не знає ніхто. Тобто, усе як в житті…
– А як довго триває ОДГ?
– Є два варіанти: повна програма – 10, а скорочена – 6 днів.
– Невже за такий короткий термін можна змінити світогляд людини?
– Цього часу достатньо для того, щоб вона змогла розвинути свої інтелектуальні здібності, а отже, і поновому поглянути на світ. Якщо гра правильно побудована, і в ній беруть участь не менше 50 – 60 чоловік, то її склад зображує соціальний зріз суспільства. Серед учасників – люди різного психологічного типу, найрізноманітніших темпераментів, національностей, соціального статусу, віку. Усі вони одночасно розв’язують ту саму проблему, у процесі гри проходять різні психологічні етапи розвитку та вдосконалення.
Завдяки своїм технологічним особливостям гра стає потужним освітнім та розвиваючим засобом для усіх гравців, які щиро та сумлінно працюють на свою команду. «Наробітки» інтелектуальної продукції, отримані у процесі гри, є основою для розуміння шляхів розвитку суспільства та впливу на розвиток у реальних життєвих умовах.
– Борисе Олексійовичу, у чому був секрет популярності ОДГ саме наприкінці ХХ століття?
– Вперше організаційнодіяльні ігри показали свою ефективність наприкінці 70х початку 80х років. Трохи пізніше ігри провадилися вже на комерційній основі – промислові підприємства були готові платити дуже великі гроші за це. Прийшов ринок, потрібні були нові, ефективні рішення. Одна з ігор пройшла на знаменитому у той час заводі КамАЗ. Замовникові вона обійшлася приблизно у 40 тисяч рублів. За тих часів це були чималі гроші.
– Коли планується перша в Одесі ОДГ, яку тему Ви обрали?
– Наукововиробничий центр «БАНТО» проведе гру з 29 листопада по 4 грудня 2011 року. Тема амбіційна та досить складна: «Розробка програми виведення України на рівень світових лідерів. Методологія програмування. Підходи, підстави». Будьяку додаткову інформацію можна одержати за телефоном 7940797 або (067) 6467166.
– Хто і на яких умовах може взяти участь в ОДГ?
– Гра вимагає певних ресурсів. Насамперед, це оплата роботи ігротехніків – висококваліфікованих фахівців. Вартість путівки для одного учасника становить 550 гривень – це фактично собівартість. А взяти участь в ОДГ може кожний охочий, без обмеження віку. Єдина вимога – активна життєва позиція та бажання випробувати свої сили у розв’язанні складної проблеми, за яку не беруться чиновники.
