Із усієї гарячої Чорнобильської епопеї, яку пройшов, та ні – глибоко пережив Сергій Олексійович Патенко, 14 грудня 1986 року йому запам’яталося особливо. Цей зимовий день став першим в історії перемоги над катастрофою – можна було розпочати безпосереднє усунення наслідків страшної аварії на ЧАЕС.
С. Патенко – з тих 352 героївліквідаторів, відправлених з Одеської області до Чорнобиля та Прип’яті, які з 1986 по 1991 роки працювали в 30кілометровій зоні відчуження. Не одного потім морально зломила пам’ять, змучив біль.
Але Сергій Олексійович знайшов сили зберегти вірність своєму покликанню. Про те, що з малолітства мріяв про службу в пожежній охороні й закінчив Львівське пожежнотехнічне училище, С. Патенко завжди говорить із задоволенням. Студентом він вивчав методи профілактики при зварювальних роботах. Бачив, як порушення правил безпеки спричиняє пожежу. Одного разу вогонь спалахнув на третьому енергоблоці під час ремонту. Вогонь згасили, але це випробування ризиком переконало хлопця в безпомилковості свого професійного вибору.
Вироблені відвага й самовладання не раз виручали студента Патенка, який став ліквідатором аварії, коли він ніс три вахти по 15 діб у 30кілометровій зоні. Після закінчення другої Сергій уже не міг нормально рухатися. Величину отриманої дози опромінення тоді від рятувальників приховували…
Патенко вижив. Здоров’я його дуже похитнулося, але дух бійця не згас. Хоробрий пожежник, він став писати ікони, вирізати фігурки з дерева, опанував майстерність карбування по металах. Твори Патенка прикрасили храми, монастирі, церкви й каплиці Ізмаїльського району. Сергій Олексійович далі служив людям. Звідки це натхнення?
– Малювати я вмів з дитинства, деревину опанував наприкінці 80х років, тоді ж захопився художнім письмом, – говорить він. – Спочатку виготовляв речі для дому, потім на подарунок. Потім люди самі почали просити зробити щось для них.
Серед багатьох гарних штучок у будинку майстра привертає увагу хатинка на курячих ніжках. Це – хлібниця, скринька для борошняних виробів. Але ж макарони можна зберігати й у банці. «Так, але як жити без казки?» – посміхається Сергій Олексійович. На створення такого дива він, дерев’яних справ майстер, не шкодує часу. Масивну раму над дверима він вирізав близько двох з половиною років. Змія на ній означає мудрість і здоров’я, орел – силу, виноградна лоза – добробут. Це – рукотворні талісмани житла.
На знак поваги до товаришів він написав величезну копію картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», на якій ізмаїльці впізнали багатьох співробітників МНС. І вже зовсім серйозна робота – пишеться унікальна ікона «Чорнобильський Спас». Робота одержала благословення митрополита Володимира. А дружина і двоє синів С. Патенка просто люблять його.
