Не лише знавець мови

У нашій країні вже не перший рік проходить Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Заснований у 2000 році Лігою українських меценатів та за підтримки Міністерства освіти і науки України, він став одним з найпопулярніших серед учнівської молоді. Адже щороку в шкільних, районних, обласних та загальноукраїнських етапах конкурсу беруть участь тисячі дітей, демонструючи не лише високий рівень знань з української мови, а й знання мовних тонкощів, діалектних особливостей, власну світоглядну позицію, творчий підхід до розв’язання мовних проблем.

За результатами виконання завдань визначаються переможці, які отримують право змагатися в наступному етапі. До найвищої сходинки (всеукраїнського етапу) дійшов і учень Великомихайлівського навчально­виховного комплексу «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – гімназія» Ростислав Лисюк. Хлопчик відмінно впорався із завданнями і цього року став єдиним переможцем в Одеській області, якому призначено стипендію Президента України. Своїм досягненням Ростислав і його батьки завдячують вчительці Риммі Юріївні Балакан, вона докладає багато зусиль і таланту, щоб прищепити дітям любов до рідної мови.

Слід сказати, що Ростислав – всебічно розвинута особистість. Окрім гуманітарних предметів, він добре засвоює точні науки, зокрема хлопчик любить уроки з математики. З п’ятирічного віку він також займається у школі спортивно­бальних танців «Альянс», яким керують заслужені тренери Олег та Олена Гавриленки. У минулому році разом зі своєю партнеркою Ростислав взяв участь у Всеукраїнському конкурсі – у своїй віковій категорії вони вибороли срібну медаль.

А ще цей серйозний і мовчазний хлопчина навчається у музичній школі, йому до вподоби ударні інструменти. З допомогою свого наставника Олександра Володимировича Обломова у цій справі Ростислав теж досяг неабияких успіхів, адже сьогодні він – у складі районного духового оркестру. Виступи музикантів – завжди приємний сюрприз для земляків.

Чи є у хлопця час для дозвілля? На це запитання четвертокласник лише знизує плечима. Звичайно, іноді хочеться побігати на вулиці з друзями, та Ростислава приваблює інше – у вільний від занять час він із задоволенням майструє різноманітні вироби з паперу і дерева (це у нього від батька). Тут творчості та польоту фантазії немає меж! І хоча хлопець дуже любить українську мову, танці, музику, він мріє стати архітектором і проектувати такі споруди, що стануть окрасою рідного краю. Побажаймо ж йому успіхів на життєвому шляху!

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район

Найкраща нагорода дитині – путівка до «Артека»

У серпні старша група зраз­кового хореографічного ансамблю «Конфетті» під керівництвом Ірині Желєзової у повному складі взяла участь у яскравому форумі – у XIII Всеукраїнському фестивалі дитячої та юнацької творчості «Моя земля – Україна», виступаючи на кримських сценах із провідними колективами країни.

У листопаді 20­ма путівками до «Артека» був нагороджений хореографічний колектив мол­дав­ського народного танцю Орлівського будинку культури «Опінкуца», який 30 років тому створив у рідному селі Микола Александров. Останні 20 років цей колектив носить звання народного і є візитною карткою багатонаціонального Ренійського району. Завдяки праці Миколи Олександровича багато поколінь юних орлівчан пізнали усю красу народного молдавського танцю.

Нині в «Артеці» відпочиває ще один хореографічний колектив – гагаузького народного танцю «Севда гюлю» із села Котло­вина.

– Потрапити до «Артека» не просто – колектив мусить пред’я­вити «творчу характе­ристику», у яку входить успішний виступ на всеукраїнських і міжнародних фестивалях і конкурсах, – говорить начальник відділу культури Ренійської райдержадміністрації Ірина Іванівна Желєзова.

Крім творчих колективів, цього року путівки до «Артека» одержали й чотири найкращі учні Ренійської дитячої шко­ли мистецтв. Серед них – со­ліст єдиного на Одещині дитячого ансамблю російських народних інструментів ба­лалаєчник і акордеоніст Володимир Радуш.

– Я дуже вдячна викладачеві Ренійської дитячої школи мистецтв В’ячеславу Володи­мировичу Астрову, який веде у сина спеціальність і є керівником двох ансамблів народних інструментів, – говорить мама Володимира Ольга Федорівна Радуш. – Важко переоцінити роботу директора школи Лариси Іванівни Хитрикової та начальника відділу культури Ірини Іванівни Желєзової, які сприяють виїздам дітей із Ренійського району на всілякі конкурси і фестивалі: таким чином, від виступу до виступу підвищується виконавська майстерність. Не можу не сказати про те, що завдяки старанням викладача школи мистецтв, керівника ансамблю «Мугурел» Івана Петровича Строя та його сина Валентина, працівника «Єврорегіону», мій син та інші діти двічі відпочивали в Румунії – у горах і на березі Чорного моря. Приємно, що праця наших дітей винагороджується можливістю побачити світ. Так, будучи в «Артеці», діти побували на екскурсіях у Лівадійському палаці, музеї Суук­Су. Великі враження залишили заняття в астрономічному гуртку «Ар­тека», де діти вивчали зірки, розглядаючи їх у телескоп. Хочеться споді­ватися, що творчість учнів школи мистецтв, учасників самодіяльних колективів буде заохочуватися й надалі.

Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей», Ренійський район

У їхніх оселях є найголовніше…

Під Новий рік кожен із нас, можливо, навіть сам собі не зізнаючись у цьому, чекає чогось незвичайного. Що вже говорити про дітей з великих багатодітних родин, особливо не розпещених достатком. Для них ці дні – очікування дива. І з тими, хто щиро вірить у нього, воно неодмінно стається. Як стверджують мудрі люди, вищі сили руками людей, чиї серця не втратили тепла та доброти, творять ці дива.

Про багатодітні родини Віктора Мухіна та Тетяни Поліщук із села Троїцького Біляївського району «ОВ» вперше розповіли на початку 2011 року (№ 18 від 17.02.2011 р.), після того, як працівники Одеського обласного контрольно­ревізійного управління вперше приїхали до них у гості, щоб хоч чимось їм допомогти.

Тетяна одна ростить трьох дівчаток та одного хлопчика. У Віктора навпаки – три сина та донька. Попри те, що до села давно проведено природний газ, є й водопровід, у будинках, де живуть ці багатодітні родини, жодних благ цивілізації не було. Сьогодні прокладання труб та підключення до мереж потребують чималих коштів, яких просто немає.

Тоді керівник КРУ в Одеській області Олександр Карабанов, заручившись підтримкою сільського голови Миколи Комарова у розв’язанні цих проблем, по­обіцяв Поліщук та Мухіну, що в їхніх оселях незабаром з’являться вода і газ.

– Питання з водою було вирішено швидко, а от з газом – складніше. Потрібно було для початку розробити технічну документацію, – пояснює М. Комаров.

Напередодні Нового року працівники КРУ знову приїхали до Троїцького і, звичайно ж, не з пустими руками. Вони привезли найнеобхідніше – продукти харчування, фрукти, підгузки для найменшої з доньок Тетяни Поліщук, і, звичайно ж, подарунки всім дітям. У домі Віктора Мухіна гостям влаштували маленький концерт. Старший син Вітя зіграв на гітарі, а малята – Женя, Славко та Олеся хвацько читали новорічні вірші.

– Ми любимо тата, він робить для нас дуже багато. Допомагаємо йому, намагаємося не засмучувати. Щоправда, іноді трапляється й таке, але ми завжди виправляємося, – говорить дев’ятирічна Олеся.

Незважаючи на всі труднощі, які доводиться долати цим родинам, – побутові, фінансові та інші, – в їхніх оселях є найголовніше: любов і дитячий сміх. А це означає, що добро й дива завжди будуть стукати в їхні двері, і не лише під Новий рік.

Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»