(З життя видатних людей)

Роберт Вуд

(1868 – 1955)

Штраф

Одного разу Роберт Вуд – він уже був на той час відомим фізиком – проскочив машиною червоний сигнал світлофора. Полісмен хотів його оштрафувати. Вуд почав йому доводити, що під час руху червоне світло може сприйматися як зелене, довжина хвилі стає коротшою. Полісмен задумався, потім запитав, при якій швидкості це буває. Він назвав швидкість – величезну цифру. Тоді полісмен узяв під козирок і сказав:

– У такому випадку, сер, я вас оштрафую за недозволену швидкість.

Печеня

Роберт Вуд у студентські роки жив у приватному пансіоні. У постояльців виникла підозра, що печеню, яку хазяйка подавала на сніданок, вона готує з залишків учорашнього обіду.

Вуд вирішив це перевірити. За обідом він посипав шматки м’яса хлористим літієм, речовиною нешкідливою і в цьому випадку навіть корисною: хлористий літій дає при згоранні червону спектральну лінію. Після обіду Вуд залишив кілька шматків на тарілці.

Наступного ранку залишки сніданку він спалив у лабораторії перед щілиною спектрографа. І зрадницька червона лінія, хоч і слабенька, з’явилася.

Сам сатана

Якось Вуд вирішив пожартувати з неуків свого міста. Він узяв з собою шматочок металевого кальцію. Проходячи повз компанію балакучих сусідів, Вуд удав, що плює, а сам непомітно кинув у калюжу шматочок кальцію. Розітнувся вибух, над калюжею з’явилося полум’я.

– Це сам сатана! – заволали городяни. – Він плює вогнем! – і кинулися врозтіч.