Людина, байдужа до рідної мови – дикун. Вона згубоносна за самою своєю суттю, бо її байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю цієї людини до минулого, сучасного і майбутнього свого народу.
К. Паустовський
Проблема реалізації державної мовної політики актуальна для всіх громадян України. Адже всі ми є носіями тієї чи іншої мови, всі маємо – і, безперечно, – користуємося правом вільного мовного вибору. І обстоюємо цей вибір щодня, щохвилини в різних життєвих ситуаціях: від спілкування ділового на роботі – до неформального, побутового із своїми друзями, рідними та близькими. Проблемним є сам аспект обстоювання нашого вибору – що агресивнішим, нав’язливішим, нетолерантнішим до співрозмовника є обґрунтування нашого мовного вибору – то менше порозуміння між нами, то більше зростає роздратування, кількість взаємних звинувачень, різкіше окреслюється напруга в цілому суспільстві. Зазначена проблема спостерігається не лише у площині міжособистісних взаємин, але й у системі координат «громадянин – суспільство – держава», де суспільство та громадяни виступають суб’єктами впливу щодо шляхів реалізації мовної політики. Координує цей надскладний процес держава.
Чому ми наголошуємо саме на моменті реалізації мовної політики? Бо на сьогодні ми впевнено можемо констатувати той факт, що засади мовної політики у нашій країні вже сформовано. Про це свідчать положення значної кількості нормативноправових актів, серед яких – Конституція, закони України, рішення Конституційного Суду, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів, укази Президента, Європейська хартія регіональних або міноритарних мов тощо. Але саме процес реалізації, впровадження мовної політики містить у собі багато проблем різного характеру: від практичного політичноправового застосування нормативноправових актів у сфері мовної політики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях, – до психологічномотиваційних моментів у яскраво вираженій особистісно зорієнтованій площині.
Розглядаючи різні аспекти цієї багатогранної проблеми – історію становлення та розвитку державної мовної політики в Україні, зарубіжний досвід мовного облаштування, реалізацію принципу мовної толерантності у державній мовній політиці, причини виникнення та наслідки білінгвізму в українському суспільстві, – ми разом спробуємо віднайти шляхи вдосконалення вже наявних механізмів реалізації державної мовної політики.
Сподіваюся, що матеріали, подавані в започаткованій «Одеськими вістями» рубриці, будуть не тільки цікаві читачеві, але й допоможуть йому сформувати або збагатити у конструктивному векторі власну думку стосовно зазначеної проблематики, обрати таку позицію, яка б сприяла зміцненню нашого багатоманітного суспільства.
