На добро – добром

Головною позитивною рисою Павлівського сільського голови Віталія Горяйнова односільчани називають його здатність організувати людей на добру справу. Він і сам сповнений енергії. «Не можу», «не знаю», «можливо» – явно не з його лексикону. Як кажуть люди, з шкури вилізе, а допоможе людині. Звідси – і відповідна їхня реакція.

Марія Данилівна Ізвекова, яка свого часу керувала тут два скликання, з величезним досвідом роботи депутата сільської ради, оцінює діяльність Горяйнова найвищим балом.

– Коли знайдено спільну мову з громадою, – говорить вона, – результат будь­якої справи буде лише позитивний. Віталієві Миколайовичу це вдалося.

Півтора місяця вистачило, щоб була виконана основна частина роботи з установлення вуличного освітлення. І все­таки найбільш важливим у діяльності сільської ради Горяйнов вважає стале водопостачання села. Ось де проявилися його чудові якості – уміння домовлятися, домагатися. Наскільки це вдалося, говорять самі павлівці, які дуже раді тому, що тепер вода у їхні будинки і квартири подається цілодобово. А якщо й трапляються перебої, то усуваються досить швидко.

Важливо те, що у вирішенні багатьох непростих питань пропонують свою безкорисливу допомогу депутати різного рівня, самі жителі села. З повагою і вдячністю говорить Горяйнов про депутатів. Обласної ради – Гната Братінова, районної – Олександра Романова та Миколу Чернюка, депутатський корпус сільської ради, багатьох жителів Павлівки. Без участі Олександра Романова – керівника успішного фермерського господарства, жодна добра справа в селі не обходиться. На його особисті кошти були замінені на пластикові вікна в місцевому храмі та сільській раді. Дороги взимку – і насамперед до школи – теж господарство своїм транспортом чистить, вносить свою частку Романов і у проведення свят.

Не без участі громади упорядковано фасад Будинку культури, територію дитячого садка, у якому нещодавно відкрито четверту додаткову групу. Завершується капітальний ремонт ФАПа. Проте працювати ще є над чим. У селі питаннями безперервного водопостачання і вуличного освітлення займається комунальне підприємство «Джерельце». І якби у його технічному арсеналі був справний екскаватор, робота посувалася б набагато швидше. Але навіть на ремонт наявних коштів немає. Та й трактор Т­40 лише значиться, оскільки відновленню не підлягає. У цій ситуації, коли в селі базового господарства немає, без допомоги фермерів не обійтися. Вони це розуміють і завжди йдуть назустріч сільському голові.

На ювілейному святі Павлівки, якій нещодавно виповнилося 190 років, прозвучали десятки імен, зокрема тих, кого вже немає серед живих, але завдяки яким село ставало одним з найкращих у ра­йоні. Тут шанують пам'ять загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Їхні імена викарбувані на плитах меморіального комплексу, побудованого на честь 30­річчя Перемоги над фашистськими загарбниками. До нього ведуть широкі, з декількома майданчиками, багатоступінчасті сходи. Сюди в день реєстрації шлюбу приїжджають молодята із квітами. Їхня клятва у вірності один одному тут, на цьому святому місці, – як ключ до довгого і щасливого життя.

Берегти і примножувати найкращі традиції – один з успішно реалізованих напрямів діяльності сільської ради. На ювілейному святі села голова Арцизької районної ради Іван Бузіян сказав:

– Павлівка завжди відзначалася вмінням працювати і відпочивати. Тільки разом ви – сила. Що й доводите кожним прожитим днем».

Таїсія БАРАНОВА,спецкор «Одеських вістей»,Арцизький район, с. Павлівка

Читайте про Мар’янівку на сайті

Чимало корисного за своє життя зробив Микола Житнюк жителям Мар’янівки. Один із його останніх подарунків – офіційний сайт села в інтернеті. У зверненні до його відвідувачів автор, зокрема, пише: «І знаходячись далеко від рідної домівки, можна відчувати її пульс: знати про те, що, коли і як тут відбувається. Саме це спонукало створити власний сайт села Мар’янівки. Думаю, що матеріали, розміщені на його сторінках, зацікавлять усіх, кому небайдужа доля малої батьківщини».

Насамперед Микола Іванович шанує своїх односельців, котрі прославили рідну землю в роки Великої Вітчизняної війни, 118 з них за мужність та відвагу удостоєні урядових нагород. Комсомольцеві Леоніду Лав­ренюку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Пам’ятник йому височить перед будівлею середньої школи. А в центрі села, в парку, стоїть іще один пам’ятник – «Скорботна мати». Його поставили вдячні односельці на спомин про воїнів­визволителів.

У селі з гордістю розповідають про Заслуженого працівника культури УРСР, народну поетесу Надію Савенко, майстра­винахід­ника Володимира Вербицького, журналіста Володимира Михай­ленка, які народились і зростали у Мар’янівці.

Можна впевнено сказати, що і Микола Житнюк додав свою славну сторінку в історію села. Громада добре знає та поважає цього чоловіка за його патріотизм та небайдужість. До того ж Микола Іванович знаний не лише в Мар’янівській сільській раді, а й у районі. Повагу і авторитет ця людина надбала своєю чесною та невтомною працею. Микола Іванович за фахом – учитель математики. Свого часу закінчив Одеський педагогічний інститут імені К.Д. Ушинського. За роки, які віддав учительській праці, виховав не одну сотню учнів. Успішно працював у Червонокутській, Мар’янівській середніх школах, був шанованим директором Малігонівської восьмирічки.

Але найважливіша сторінка в його біографії розпочалася в 1985 році, коли мешканці Мар’янівської сільської ради виявили землякові високе довір’я і обрали його своїм керівником. Варто зазначити, що то були непрості часи. До­велося М. Житнюку добре по­трудитись, аби Мар’янівську сільську раду зарахували до числа кращих у районі. У повну міру тут проявилися його органі­заторські здібності, мудрість і компетентність у прийнятті рі­шень. Та головне, що крізь всі буденні справи Ми­коли Івановича проглядалась насамперед любов до людей.

Сільським головою Микола Житнюк працював шість скликань поспіль. І за цей час не злічити всіх добрих справ, які він зробив для людей. Так, пришвидшив виготовлення проектно­кош­то­­рисної документації на бу­дів­­ництво Мар’янівської се­­ред­ньої школи. А коли розпо­ча­лось її спорудження, тримав під особистим контролем усі будівельні роботи.

М.І. Житнюк постійно підтри­мував тісний діловий зв’язок із керівництвом двох місцевих господарств: «Мар’янівське» і «Правда». Разом з ними на сесіях сільської ради вирішували, як змінити на краще соціальний стан населених пунктів. Зокрема, за співпраці із господарниками було асфальтовано до 70 відсотків до­ріг у селах Мар’янівка та Су­ха Журавка, капітально від­ремонтовано місцевий Бу­динок культури, споруджено два будин­ки для багатодітних сімей.

Микола Іванович подбав про виготовлення та фінансування проектно­кошторисної доку­ментації щодо газифікації Мар’я­нівки. Щоб цю справу зрушити з місця, йому довелося неодноразово бувати у відпо­відних інстанціях Одеси та Києва. А вже далі, з 2005 по 2007 роки, працюючи головою кооперативу «Граніт», він доклав чимало сил, енергії та вміння, щоб запалав «блакитний вогник» у домівках сільчан. І за це Микола Житнюк має від людей щиру вдячність. У 2008 році село газифіковано. Блакитне паливо підведене до 197 будинків.

М.І. Житнюк – депутат сільської ради п’ятьох скликань. Його виборці – мешканці центральної вулиці Леніна села Мар’янівка. Микола Іванович постійно буває у домівках своїх односельців, цікавиться їх життям. Особливу увагу депутат звертає на сані­тарний стан вулиці, благо­устрій садиб. Добрих госпо­дарів ставить за взірець, а до недбайливих застосовує заходи адміністративного впливу. Не випадково вулиця Леніна є однією з найкращих у селі. Аби такий підхід до справи був у кожного народного обранця, то й всі вулиці сіл були б чистими та охайними.

Нині четвертий рік, як Микола Іванович добросовісно працює секретарем Мар’янівської сіль­ської ради, вкладаючи, як і раніше, у свою роботу частку душі. Двері його службового кабінету відкриті для людей. У будь­який час йдуть до нього земляки зі своїми проб­лемами, а то й просто по пора­ду мудрої людини.

Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район

Створювали побутові умови разом

Минуло понад рік з того часу, як ми обирали депутатів місцевих рад. Хтось із них йшов на вибори за мажоритарною системою, тож брав перед людьми певні зобов’язання, обіцяв дбати про добробут і покращення життя своїх виборців. Приємно, що в районі є такі обранці, які з плином часу не забули свої обіцянки, а поступово втілюють їх у життя.

Одним з таких прикладів є діяль­ність депутатів Фрунзівської районної ради від Партії регіонів Анатолія Івановича Бринзи та В’ячеслава Олександровича Пав­люченка, які закріплені за Ленінською сільською радою. Кожен з них справді переймається долею своїх виборців і не на словах, а конкретними справами підтверджують це. Так, нещодавно депутати запевнили людей, що в місцевій школі обов’язково обладнають внутрішні туалети. І вже сьогодні, у перші дні нового року, учні та педагогічний колектив Ленінського навчально­виховного комплексу мають можливість користуватися сучасними побу­товими умовами.

– Що й казати, шкільні вбиральні зроблені на совість, – ділиться при зустрічі враженнями директор НВК Тетяна Костянтинівна Стрижук. – Ось погляньте, два окремі, доволі просторі приміщення передбачені для дівчаток та хлопчиків, а на другому поверсі облаштовано зручності для вчителів. Щоб мати уявлення про масштаби виконаних робіт, варто лише сказати, що покладено понад сто квадратних метрів облицювальної плитки, а загальна вартість «об’єкта» ста­новить 22 тисячі гривень. Це справжній подарунок для дітей та до 40­річного ювілею школи, його відзначатимемо цього лі­та. Тож ми щиро вдячні нашим депутатам Анатолію Івановичу Бринзі, В’ячеславу Олександровичу Павлюченку та Віктору Павловичу Сауляку за вдале планування і фінансове забезпечення робіт. Крім цього, депутат сільської ради В.П. Сауляк доклав немало власних зусиль до цієї справи – особисто контролював увесь процес, підвозив необхідні будівельні матеріали, сантехніку тощо. Тепер ми з гордістю можемо сказати, що в Ленінському НВК створені добрі побутові умови. І в цьому величезна заслуга наших депутатів.

– Якось наче й незручно обго­ворювати на сторінках газети тему гігієнічних умов, але погодьтеся, що у двадцять першому столітті, у час прогресу, про надвірні вбиральні вже давно пора забути, – коментує ситуацію під час відвідин Ленінського НВК голова райдержадміністрації Павло Степанович Шестопалюк. – На сьогодні у школах нашого району діє вже 10 внутрішніх туалетів. Частину з них облаштовано виключно за спонсорські кошти (як, наприклад, у Ленінському НВК), десь справі посприяли з допомогою районного бюджету, десь залучили кошти спецрахунку навчального закладу. Велику фінансову підтримку надали місцеві сільгоспвиробники. Коротко кажучи, усі разом створили для дітей та вчителів сучасні побутові умови. А це, як відомо, сприяє формуванню відповідної культури підростаючого покоління, здоров’ю наших учнів.

– На цьому ми зупинятися не збираємося, – зазначив на за­вершення розмови голова ра­йонної ради В’ячеслав Лео­ні­дович Паровенко. – Серед ос­­нов­них завдань районної влади на перспективу – облаштування внутрішніх вбиралень ще в чотирьох школах. У багатьох навчальних закладах також необхідно пола­годити покрівлю, встановити водостічні труби, замінити вікна, двері, відремонтувати опалювальну систему тощо. Є упевненість, що 2012 рік буде дещо кращим у фінансовому плані, до того ж, немало об’єктів упорядкуємо з допомогою «Народного бюджету» та спонсорів. Тож, сподіваємося, що у нинішньому році для поліпшення життя людей буде зроблено не менше, ніж торік.

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей», Фрунзівський район