Нинішній стан багатьох колись мальовничих та заможних сіл свідчить про трагедію національного масштабу.
Необроблені наділи, димарі старих хат – залишки колишнього добробуту, відчай молоді, обтяженої безробіттям, помережені глибокими зморшками обличчя зневірених ветеранів, заклопотані невирішеними проблемами сільські голови, пияцтво і бездуховність, на превеликий жаль, стали прикметами нашого часу. На тлі занедбаних та злиденних клубів доглянуті шинки залишаються єдиними «культурними» закладами і приносять їхнім власникам непоганий зиск. Пенсіонери – чи не єдині «заможні» селяни, адже мають сякутаку постійну копійчину, бояться пограбування з боку цинічних молодиків, котрі вже поцупили з їхніх подвір’їв весь металобрухт. Старенькі, які пережили голодомори, згадують, що їсти тоді не було що, а ось горілки завжди вистачало…
Сьогодні селу, як ніколи, потрібна допомога влади, потрібні небайдужі до людських бід меценати. Відбудова соціальної інфраструктури села – лікарень, шкіл, храмів, бібліотек, житла для спеціалістів, які б поїхали у глибинку, – нагальне питання. І у більшості селян є надія, що проект «Народний бюджет», започаткований обласною владою, стане поштовхом для відродження і покращення їхнього життя.
