Без зайвих дебатів

Саме так можна охарактеризувати чергове засідання сесії Фрунзівської районної ради, яке відбулося 9 лютого. Розглянувши 17 питань порядку денного, депутати продемонстрували притаманну їм оперативність, що свідчить про плідну діяльність президії та постійних комісій.

Очолив засідання сесії голова райради В’ячеслав Паровенко. У її роботі також взяли участь голова райдержадміністрації Павло Шестопалюк, керівники деяких організацій і установ, територіальних громад району.

З­поміж інших питань, депутати заслухали звіт начальника фінансового управління РДА Наталі Поплужної про виконання районного бюджету за 2011 рік та внесення змін на поточний. Зокрема було зазначено, що дохідна частина загального фонду бюджету району за минулий рік виконана і порівняно з 2010 роком вона зросла на 15,5%. У структурі доходів найбільшу питому вагу становить податок з доходів фізичних осіб (темп зростання становить 110,2 %). Це зумовлено поступовим підвищенням мінімальної заробітної плати, проведенням заходів щодо легалізації робочих місць та збільшенням плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Аналіз виконання планових призначень свідчить, що найкраще їх забезпечили Мар’янівська (142%), Войничівська (116,5%) і Павлівська (124,2%) сільські ради. Загалом районний бюджет виконано на 103,5%. У структурі власних доходів найбільша питома вага належить платі за землю.

Не менш важливим був звіт про виконання Програми соціально­економічного розвитку району за минулий рік, який побнародувала начальник відділу економіки РДА Валентина Тодорашко. Аналізуючи пройдений шлях, було вказано на зменшення обсягів промисло­вої продукції та намолоту зерна у порівнянні з 2010 роком. Проте збільшено роздрібний товарообіг, забезпечено високий рівень насиченості основними продовольчими і непродовольчими товарами. Товарообіг лише споживчої кооперації понад три мільйони гривень, що складає 134,4% до 2010 року. Слід зазначити, що саме у споживчій кооперації збереглася мережа крамниць на селі, 17 з яких передано в оренду.

В районі скоротилося число безробітних, спостерігається стабільна тенденція до зрос­тання рівня середньомісячної заробітної плати (за грудень 2011 року склала 2091 гривню), відзначається належна робота відповідних служб щодо лега­лізації робочих місць.

Тішать показники капітальних інвестицій та будівництва, адже торік освоєно понад 24 мільйони гривень, що у 2,6 раза більше, ніж у 2010 році. Це дало можливість ввести в експлуатацію Павлівську школу, нове хірургічне відділення районної лікарні, капітально відремонтувати дитяче і пологове відділення та виконати немало інших важливих робіт.

Чверть мільйона гривень ви­користано на проведення по­точних ремонтів закладів освіти району, в тому числі залучено 100 тисяч спонсорської допомоги.

Виконуючи власні програми соціально­економічного роз­витку, сільські, селищні ради зайнялися ремонтом об’єктів соціально­культурної сфери, до­ріг, благоустроєм паркових зон, пам’ятників, кладовищ, сміт­тєзвалищ, освітленням вулиць, облаштуванням криниць та зу­пинок.

Величезне значення для збе­реження здоров’я людей та охорони довкілля має вивезення отрутохімікатів зі складу біля За­тишшя.

Після цього найтривалішого блоку питань депутати затвер­дили програми, що стосуються зайнятості населення, розвитку культури, спорту, архіву як захисту історичної пам’яті Фрунзівщини, а також проголосували за ухвалення багатьох важливих рішень районної ради.

Олена леонідова, Фрунзівський район

Щоб місто

відчувало піклування

Господарську жилку Володимира Олексійовича Склярука кодимці помітили ще за часів його бутності керівником підприємства «Стандарт», яке не тільки відоме якістю надаваних послуг населенню, а й тішить перехожих доглянутістю своєї території. Тому, віддаючи на виборах міського голови перевагу Скляруку, люди були впевнені: «У цього хазяїна і на вулицях Кодими будуть троянди цвісти».

Гадаю, що так воно і буде згодом, адже який господар, такий і дім. А поки що триває генеральна підготовка міста до цієї приємної події. Впорядковуються тротуари, вони вимощуються сучасною плиткою, вулиці прикрашаються новими будинками, відновлюється електроосвітлення. До речі, саме на електроосвітленні почав заощаджувати голова гроші міської громади. Закуплено енергоощадні лампи, встановлено світлове реле, багатотарифні лічильники, замінено електролінії тощо. Енергоощадні заходи забезпечили економію майже 120 тисяч гривень, що дало змогу подбати про освітлення околиць, прокласти нові лінії.

За рік своєї каденції міський голова не тільки помітив недоліки (бачив він їх і раніше, просто обов’язки і можливості у нього були інші), а й встиг багато чому дати лад. Подбав про те, щоб біля дитсадка «Сонечко» у дощову погоду не було калюж. Біля районного Будинку культури, де росте березовий гай, облаштовано клумби. Задоволені і жителі мікрорайону «Бурякопункт», адже нарешті діждались тротуару. Територія біля ставка, що розташований у центрі міста, стає цивілізованим місцем відпочинку. Тут чисто, затишно, є лавочки, а незабаром понад плесом цвістимуть квіти і світитимуть ліхтарі. Усе це привчає кодимців жити серед краси і самим її створювати.

Як кожен добрий господар, дбає про лад у хаті, так і Володимир Олексійович дбає про порядок у місті. На контролі міськради ліквідація стихійних сміттєзвалищ, проведення санітарних п’ятниць організаціями та підприємствами міста, дотримання крамницями режиму роботи та санітарного стану, розчищення тротуарів від снігу та багато інших справ.

Місто живе, пульсує, як механізм. А в якому механізмі не буває збоїв? То там прорвало трубу, то тут не поділили межу, а там прагнуть мати прибутки, а за оренду землі не платити податки – і скрізь потрібне мудре рішення голови, а часом і звертання до правоохоронних органів. Як говорить Володимир Олексійович, «за державу образливо», чому одні сплачують податки, а другі шукають для себе якихось привілеїв? Перед законом усі рівні: і кум, і брат, і сват.

– Володимире Олексійовичу, знаючи всі труднощі провінційного містечка, чи балотувалися б Ви сьогодні знову на посаду міського голови?

– Так! Хоча служіння громаді – справа непроста і не завжди вдячна. Проте це справжня перевірка на здатність розв’язувати міські проблеми, уміння знаходити оптимальні рішення і нести за них відповідальність перед людьми. Але я не збираюся експериментувати. Просто я знаю, чого хочу. А хочу, щоб місто відчувало піклування про себе, щоб у ньому було комфортно всім: і місцевим жителям, і гостям. Щоб кожен прагнув підставити плече на користь розвитку економіки, культури міста, а ненамагався це ж місто обдурити. З таким менталітетом нам ще треба рости й рости до європейської спільноти. Я не збираюся когось ображати, це моя суб’єктивна думка.

– Вам відомо, що якщо населення не залучати до вирішення питань, які їх безпосередньо стосується, це породжує відчуження від влади, створює загрозу стабільності. Наскільки вдається Вам залучати людей до розв’язання актуальних проблем міста?

– Справді, це є одним із пріоритетних завдань місцевого самоврядування. Ми прагнемо залучати громадян. Так, з головами вуличних комітетів та старшими багатоквартирних будинків налагоджена тісна співпраця. І це вже має свої позитивні результати. Врегульовано вивезення твердих побутових відходів, майже відновлена мережа вуличного та прибудинкового освітлення, за підтримки жителів налагоджено водопостачання. Тривають роботи щодо заміни мережі водогону. Освоєно 300 тисяч гривень державних коштів на заміну старих ліній та водонапірних веж. Зараз цілеспрямовано працюємо щодо створення об’єднань багатоквартирних будинків.

Зумів залучити голова і підприємців міста до давно вже назрілої справи – оновлення тротуарної плитки. Підприємці проявили не тільки розуміння (роботи їм обійшлися у добру копієчку), а й любов до свого міста, бажання зробити його кращим. І їм це вдалося. А ще голова прагне згуртувати громаду так, як свого часу згуртував колектив «Стандарту», заради загальної справи.

Кажуть, не той голова, хто дуже кричить, а той, хто голову має. Володимир Склярук булавою не розмахує, вміє переконати, порадити, не тримати образи. У більшості міських справ знаходить підтримку колег, депутатів та членів міськвиконкому, у голови райдержадміністрації Святослава Огінського та голови райради Валерія Маньковського, які у перші дні його каденції разом з ним робили об’їзд стратегічних об’єктів, допомагаючи таким чином ввійти молодому голові у курс справи.

За плечима голови понад 20 років стажу керівником підприємства. Здавалося б, досвід чималий. Все ж очолювати міську громаду, як зізнається Володимир Олексійович Склярук, значно складніше. Інші клопоти, більше відповідальності. Але він переконаний, що скрізь потрібно діяти за законом, а тут ще й за законом про місцеве самоврядування і в інтересах міста. Бо яка міськрада, така й громада.

Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей»

Практика підкаже,

що робити

У цій прописній життєвій істині Ольга Миколаївна Касько була переконана, ще претендуючи на посаду Вікторівського сільського голови. Тож змінивши клопітну та неспокійну, але дуже потрібну односельцям професію сімейного лікаря Миколаївської дільничої лікарні на ще клопітніші і неспокійніші, але не менше потрібні всій громаді обов’язки сільського голови, вона рішуче взялася до роботи. Те, що треба зробити насамперед, підказало життя.

Восени до сільської ради прийшли гуртом мешканці віддаленої Вікторівської околиці, яку всі в селі називають Лисенкове. Любов Варчук, Зінаїда Матющенко, Людмила Охріменко, Ольга Ніколенко подякували Ользі Миколаївні за піклування, побажали їй успіхів у роботі. Десятки років у певно визначені дні чекали сільчани рейсового автобуса із Миколаївки до Ширяєвого, мерзли від вітру і морозу, мокли під дощем і снігом, нікуди було сховатися від пекучого сонця. Нині негода не лякає пасажирів, вони чекають транспорт до райцентру у зручній, спорудженій за кошти сільської ради автозупинці.

Мине час, і сільському голові, очевидно, дякуватимуть усі вікторівці. Адже ходитимуть уночі від домівки до домівки по добре освітлених вулицях. Принаймні, на нічне освітлення села вже замовлено і виготовляється проектно­кошторисна документація. І не тільки на центральну частину, а на всі великі і зовсім маленькі вулиці, провулки, бодай там живе хоч дві­три сім’ї. На документацію з місцевого бюджету використано 43 тисячі гривень. Саме освітлення, звичайно, обійдеться значно дорожче, але ж у Вікторівці нічого не шкодують для спільного блага.

Дещо у Вікторівці роблять самі, а в дечому розраховують на істотну сторонню допомогу. Наприклад, у безперебійному функціонуванні сільського водогону. Підключення до загальної водомережі нових абонентів поки що не планується, однак у 143 сім’ях хочуть постійно користуватися якісною питною водою, здебільшого своєчасно розраховуються за неї. Декілька років тому, в період діяльності ради попереднього скликання, чудовим подарунком для села стали споруджені за кошти Українського фонду соціальних інвестицій дві водонапірні вежі. Замінити б ще одну, що на краю села, – і все було б гаразд. Хто знає, як розв’язувала б цю проблему сільський голова, якби не нагодилася ініційована головою облдержадміністрації

Е.Л. Матвійчуком програма соціально­економічного розвитку територій «Народний бюджет». Провели вікторівці зібрання громади, обговорили наболілі проблеми. Більшість сільчан вирішили скористатися можливістю провести ремонт водогону, тобто замінити башту Рожновського, і відповідальною за реалізацію цієї ідеї стала голова сільської ради.

Дружно і весело провели у Вікторівці День села. Відзначили найстаріших і наймолодших сільчан, віддали належне ветеранам війни та праці, сільським активістам, патріотам, тим, хто дбає про чистоту і впорядкованість рідного краю. Допомогли організувати свято місцеві підприємці, сільгоспформування, але значну частину витрат узяв на себе сільський бюджет. Бо ж свято – для всіх: і для старих, і для малих.

О. Касько у своїй повсякденній діяльності спирається на депутатів, членів виконкому. Серед найактивніших, зокрема, Микола Васильович Лабунський та Людмила Миколаївна Рудчик. Вони проводять велику роботу щодо наведення належного санітарного ладу, не байдужі до життя села. А коли за селом було впорядковано санкціоноване сміттєзвалище, сюди повезли різний непотріб зі своїх садиб навіть ті сільчани, які раніше викидали сміття будь­де.

Сільського голову підтримує районна влада – райдержадміністрація та районна рада. Обрана по Вікторівському виборчому округу депутатом районної ради головний лікар району Ольга Миколаївна Волкова кожної останньої середи місяця проводить прийом громадян у сільській раді. Депутат переймається проблемами старих, малозабезпечених сільчан, матеріально підтримала місцевий Свято­Покровський храм, допомагає вирішувати проблемні питання Вікторівської ЗОШ I – III ступенів.

Отже, життя підказує, що треба робити…

Володимир КАНЕВСЬКИЙ, Ширяївський район