Український політикум

Назавжди з народом

Хоча українська армія за роки незалежності переживала непрості часи, сьогодні військові експерти відзначають, що ситуація в Збройних силах змінюється на краще. Цьому сприяє простий факт: керівництво країни звернуло підвищену увагу на проблеми армійців.

Зовсім не випадково Ук­раїнська армія посідає друге місце в рейтингу довіри державним інституціям – громадяни країни знають, що їх готові надійно захищати. Охочих любити Українську армію на словах в українському політикумі задосить, і вони люблять згадувати прописну істину: народ, який не бажає годувати власну армію, буде годувати чужу. Як показали 20 років незалежного розвитку нашої країни, одних слів для ефективного військового будівництва недостатньо. Після приходу на пост Президента Віктор Янукович неодноразово підкреслював, що українські Збройні сили повинні бути сучасними, мобільними, здатними рішуче припиняти будь­які спроби зазіхнути на національний суверенітет нашої країни. Тому місце військовослужбовців, за словами Глави держави, за важелями бойових машин і на полігонах.

Втішно відзначати, що президентські заяви не розходяться з ділом. Керівництво країни та Міністерства оборони чудово розуміють: неможливо вирішувати завдання, які стоять перед Збройними силами, не враховуючи насущної необхідності забезпечити наростаючий соціальний захист захисників Вітчизни. Тому в планах військового відомства України – подальше підвищення рівня грошового утримання військовослужбовців та заробітної плати працівників Збройних сил України.

Нагадаємо, що на 2012 рік на військові потреби передбачається спрямувати 17,5 млрд гривень, що становить 1,2% ВВП. Такий обсяг фінансування – найбільший для військового відомства обсяг фінансування, починаючи з 2004 року. У порівнянні з військовим бюджетом 2011 року, фінансування оборонного відомства збільшено на 3,7 млрд гривень або на 27,1%. Вперше за багато років українська влада впритул підійшла до проблеми фінансування армії. Хоча кількість програм, за якими буде здійснюватися фінансування, буде зменшено, військове відомство обіцяє визначити пріоритети, на які гроші шкодувати не будуть. До них відносяться проект військово­транспортного літака Ан­70, якому немає аналогів у світі, ракетний багатоцільовий комплекс «Сапсан», будівництво кораблів класу «корвет», необхідних Військово­морським силам України. Президент брав участь у закладці першого корабля серії й постійно цікавився ходом реалізації проекту.

Але не лише нова військова техніка стане результатом підвищеного фінансування Міністерства оборони: уряд розробляє комплекс заходів, здатних зрівняти фінансове постачання офіцерів та державних службовців. Цей крок дозволить підвищити грошове утримання усіх категорій військовослужбовців у середньому на 25 відсотків. Такий крок стане вагомим аргументом на підтримку авторитету військової служби. Заразом нагадаємо, що лише минулого року військовослужбовці одержали ключі від 1800 квартир, але Віктор Янукович підкреслив, що цього недостатньо, тому в 2012 році кількість квартир, які одержать військовики, має збільшитися утричі.

За роки свого розвитку Укра­їнська армія пройшла непростий шлях. З осколка Збройних Сил Радянського Союзу вона стала боєздатною одиницею, вагомим чинником у забезпеченні не лише національної безпеки, але й стабільності на континенті. Про це свідчить і постійне проведення навчань за участю іноземних військовиків, зокрема, «Козацький степ» та «Сі Бриз», і активна участь українських військовиків у складі миротворчих підрозділів по всьому світу. Українські солдати та офіцери належним чином опанували професію захищати Батьківщину і упевнено стоять на захисті її кордонів.

Віктор Ликов,журналіст

Повинні вирішити на референдумі

Заступник голови Одеської обласної ради Олексій Гончаренко вважає, що народ України повинен визначити на референдумі, потрібно чи не потрібно надавати російській статус другої державної мови. Про це політик написав у своєму блозі:

– У суботу в Латвії пройшов референдум за проектом поправок у статті 4, 18, 21, 101 та 104 Конституції, що роблять російську мову другою державною.

Поправки могли бути прийняті, якби за них проголосувало як мінімум 771893 громадян Латвії – половина всіх громадян, які мають право голосу (під час виборів в 11­й Сейм – 1543786). 74,8%, що взяли участь у референдумі проголосували проти, і поправки не були прийняті, тому що не була отримана необхідна кількість голосів «за».

Я вважаю, що Латвія продемонструвала єдино можливий спосіб вирішення подібних суперечок. І в Україні, враховуючи думку міль­йонів людей, нам необхідно провести референдум з питання надання російській мові статусу другої державної. Як визначиться більшість громадян України в цьому питанні – так і буде. Гадаю, що рано чи пізно такий плебісцит відбудеться і в цьому питанні буде поставлена крапка.

Наш кор.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті