Таке щастя,

коли в тебе є мама й тато

«Головне – здоров’я, а щастя в нас є», – побажав своїй коханій дружині, з якою здолав усі злигодні, що випали їм, Леонід Іванович Літинський. Побажав у присутності численної публіки, яка зібралася в районному Будинку дитячої творчості, щоб висловити свою щиру повагу цьому чудовому, унікальному подружжю.

Про Літинських «Одеські вісті» писали й раніше, як про дуже шляхетних людей, які присвятили своє життя вихованню не лише своїх двох дітей, але й 17 прийомних хлопчиків та дівчаток. Як говорить Євдокія Савеліївна, «це в нас діти трьох поколінь», – тобто вони взяли їх у різний час з різних дитячих будинків, притулків та інтернатів. Спочатку їх було п’ятеро. І вісім років, про що Євдокія та Леонід згадують із гіркотою, за обставин, які мало від них залежали, утримували зросле сімейство на свої скромні доходи від домашнього господарства. Було дуже важко. Але коли дітям запропонували путівки до «Артека», не замислюючись, продали корову і на виручені гроші зібрали дітей до цього фантастично­казкового світу дитинства. Сьогодні ці діти – самостійні люди, з хорошими професіями, студенти вищих і середніх навчальних закладів та училищ. Але, як і раніше, обожнюють своїх маму й тата, як усі вони називають із любов’ю Євдокію та Леоніда. Деякі з них, досягши повноліття, офіційно перейшли на прізвище, яким пишаються, – Літинських. Обзавелися сім’ями і вже подарували Євдокії та Леоніду двох онуків – щасливе доповнення до тих двох, яких народила раніше їхня донька.

А другим і третім поколінням у цій родині стали шестеро дітей з Одеського притулку і стільки ж – з Ізмаїльського інтернату. Абсолютно різні, але зі скривленими долями, вони лише тут і пізнали вперше, що таке родина та батьківська любов.

Дитячим будинком сімейного типу дім Літинських став 20 років тому – ювілейна, що так багато означає для всіх його щасливих мешканців, дата. Втім, не лише для них – для всього району. Тому й готувалися до неї так ґрунтовно.

– Ми впевнені, – сказала заступник голови Татарбунарської райдержадміністрації Сніжана Султан, – що вшановування дитячого будинку сімейного типу Літинських приверне увагу громадськості до проблем сирітства. Євдокія Савеліївна та Леонід Іванович своїм гідним прикладом протягом 20 років доводять реальність досягнення національної стратегічної мети: «Україна без сиріт».

«Героями нашого часу» Літинських на цьо­му ювілейному святі, де ведучою була директор районного Будинку культури Вікторія Назаренко, називали учасники у своїх привітаннях. Неоціненний внесок у виховання прийомних дітей, безмежна доброта, терпіння та мужність Євдокії гідно відзначені державою – вона нагороджена орденом Княгині Ольги. Голова районної ради Валентин Кравченко назвав її гордістю району.

…Уже й місця не було для квітів на столі, за яким сиділи винуватці урочистостей, охочих висловити свою вдячність не меншало. Привітали ювілярів голова міської ради Віктор Швець, начальник відділу у справах сім’ї ра­йдержадміністрації Надія Фоміна, депутат районної ради Таміла Кошельник, підприємець Меланія Врємя, Трапівський сільський голова Іван Волков та директор Трапівської школи, у якій навчаються прийомні діти Літинських, Віктор Кравченко. Літинським був присвячений концерт самодіяльних артистів районного Будинку культури.

– Ми, слово честі, не сподівалися на таке зворушливе свято, – сказала, розчулившись, Євдокія Савеліївна. – Спасибі усім, хто всі ці роки підтримував нас, допомагав. Спасибі особисто Наталії Григорівні Кожухаренко, голові нашої районної держадміністрації. І коли вона була фермером, і зараз постійно допомагає нам. Спасибі за це свято. Хочу звернутися до людей: не бійтеся брати самотніх дітей до своєї родини. Вас повинна зігрівати вже одна думка: завдяки вам однією щасливою дитиною стане більше. І хіба наш із Леонідом приклад не показовий?

Вийшло так, що на це запитання відповіла одна із прийомних доньок. І навіть раніше, ніж воно прозвучало. 15­річна Тетянка називає Євдокію та Леоніда мамою й татом вже 11 років. Непосида, дзиґа, усе встигає, чудово готує – супи, борщі, будь­яку здобу спече. Співає, танцює. У ній явно проглядаються якості лідера. Цього року після закінчення 9­го класу буде вступати до музучилища.

– Мама вважає, що мені усе вдасться, – говорить дівчинка. – Вона взагалі нас навчає вірити у себе. Ми дуже щасливі. Запитайте про це Сергія, Ігоря, Руслана, Толю – та усіх наших! – вони вам скажуть те ж саме. Тому що це таке щастя, коли в тебе є мама й тато. Люблячі. І любимі…

Таїсія Баранова,

спецкор «Одеських вістей»,

м. Татарбунари

В центрі уваги – здоров'я

Пацієнти та медичний персонал пологового та хі­рургічного відділень Іва­нівської центральної ра­йон­ної лікарні отримали чу­дові подарунки від «Фонду Фур­сіна» – п’ять холодильників та одинадцять телевізорів. Вручив їх сам засновник фонду і один з кураторів упровадження в практику іні­ціативи «Народний бюджет» Іван Фурсін. Симво­лічно, що ця подія співпала із освячен­ням цих відділень лікарні, які нещодавно були здані в експлуатацію, священиком Свято­Вознесенської церкви отцем Володимиром.

А потім поважний гість зустрівся з колективом, по­спілкувався з пацієнтами, ознайомився з умовами лі­кування та з проблемами, які ще треба буде розв’язувати.

Цього ж дня Іван Фурсін ог­лянув приміщення колишньо­го хірургічного відділення, обговорив із керівництвом району та центральної районної лікарні перспективи його ре­конструкції та використання.

Кажуть, коли в перший день нового року до оселі приходить хлопчик, весь рік в ній будуть панувати радість, добробут. В день відкриття пологового відділення народилося два хлопчики – у Наталі Цуканової з Михайлополя та у Людмили Янкової з Северинівки. Іван Фурсін подарував щасливим матерям дитячі ліжечка та ві­зочки.

Голова райдержадміністрації Наталя Бянова подякувала Івану Фурсіну за увагу та піклування, відмітивши, що районна влада і надалі буде приділяти належну увагу розвитку медичної сфери.

Лариса ТОКАР, Іванівський район