Проекзаменувала зима
Цьогорічна сувора зима змусила мобілізувати свої сили і медиків району.
І хоча на календарі вже весна, все ж з головним лікарем Ширяївської центральної районної лікарні Ольгою Волковою ми говорили насамперед про те, чи витримали сільські медики екзамен морозами?
– Працівники охорони здоров’я за родом своєї діяльності повинні у будьякий час доби бути готовими прийти на допомогу хворим. Тому підготовка до зими лікувальних установ району завжди була і є у нас на першому плані,– розповіла Ольга Миколаївна. – Торік із першого січня на баланс ЦРЛ передано всі фельдшерські пункти, які до цього тривалий час були у підпорядкуванні сільських та селищної рад. Для них, за попередніми даними, на 2011 рік запланували 135 тисяч гривень на придбання вугілля і дров. Але згодом зрозуміли, що суму потрібно збільшити до 200 тисяч гривень (із розрахунку, що на одну грубку витрачатиметься дві тонни вугілля). А у нас на вугіллі нині знаходяться медичні заклади у п’ятнадцяти селах. У зв’язку із сильними морозами ще були завезені дрова у Григорівський, Олександрівський, Осинівський, Ревівський ФАПи. Крім цього, відділення «Швидкої допомоги» забезпечили додатковим електрообігрівачем. Дві бригади фельдшерів «нагалки» отримали ковдри і термоси.
У центральній районній лікарні відкрили два пункти обігріву. Не залишили поза увагою безхатченків, стариків, малозабезпечених громадян та сім’ї, у яких виховуються діти до року. Не можна сказати, що у морозні дні в медичній системі все пройшло, так би мовити, гладко. Так, у Ширяївській ЦРЛ та Жовтневій дільничній лікарні виникли аварійні ситуації, зокрема в системі опалення та водопостачання. Але вони за короткий проміжок часу були ліквідовані власними силами.
– Ольго Миколаївно, в яких умовах працюють сільські медики?
– У Старомаяківському, Мар’янівському, Олександрівському, Григорівському, Чогодарівському, Ревівському, Вікторівському фельдшерськоакушерських пунктах зробили ремонти, аби тут було охайно, затишно, а взимку – і тепло. У Саханському ФАПі зробили добротну грубку, якою обігрівається два кабінети. У Валентинівці ФАП перевели у вільне приміщення місцевої школи, де є все необхідне для роботи з пацієнтами.
– Якою мірою медичні заклади району забезпечені медичними препаратами і де можуть придбати їх сільські жителі в разі необхідності?
– Для нагальної та першої медичної допомоги всі препарати є. А от для продовження лікування, зокрема і планового, фінансування з бюджету не вистачає. Тому райдержадміністрацією та адміністрацією лікарні було проведено роботу з фельдшерами щодо укладання договорів на реалізацію медикаментів із однією з аптек, що в Ширяєвому. Тепер кожен сільський житель має змогу на місці придбати все необхідне за такими ж цінами, як в центральному фармацевтичному офісі.
– Оскільки 2012 рік проходить під гаслом року охорони здоров’я, що планується в районі поліпшити в цій галузі?
– На черзі – завершення ремонту терапевтичного відділення ЦРЛ. Також займемося капремонтом центрального входу поліклінічного відділення із облаштуванням пандусу та благоустроєм прилеглої території. Загалом на це використаємо 400 тисяч гривень із надходжень сільських рад, як заплановано програмою «Народний бюджет». Очікуємо цього року на оновлення медичного обладнання на загальну суму 2,5 мільйона гривень. Зокрема, нам дуже потрібен в роботі новий рентгенапарат. Нинішній – відпрацював більше тридцяти років і уже давно віджив свій вік. Тож обновимо обладнання, придбаємо нові необхідні інструменти.
Тетяна борисова, Ширяївський район
Статистика,
що вражає
Чи можна звикнути до небезпечних хворих? Фтизіатр Березівської ЦРЛ Любов Кінарьова переконана, що це неможливо. За останні чотири роки захворюваність на туберкульоз в Березівському районі сягає вище середньообласних показників. Причини такого «лідерства» банальні – соціальноекономічні негаразди, недоліки в роботі системи охорони здоров’я та не згуртованість громади.
– Центральна районна лікарня провадить велику роботу. Це і профілактика, і обстеження, і лікування. Проте сама охорона здоров’я не в змозі подолати такі недуги суспільства. Для успішного розв’язання проблеми необхідне поєднання зусиль виконавчої влади та місцевого самоврядування, органів соціального захисту, освіти, правоохоронних органів, а також громадських організацій, керівництва господарчих та комерційних структур усіх форм власності, благодійних фондів, – підкреслює головний лікар району Віталій Григорович Паданєвич.
Він розповів, що нещодавно відбулося засідання районної координаційної ради з питань протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та наркоманії. Під час засідання учасники обговорювали хід виконання заходів районної цільової програми протидії захворюваності на ці страшні недуги.
З кожним роком ситуація погіршується та потребує все більшої активізації сил. Та на такі необхідні речі, як здоров’я нації, завжди не вистачає коштів. Як розповіла Любов Кінарьова, в 2009 році із районного бюджету на протитуберкульозні заходи було виділено цільовим призначенням 77,2 тисячі гривень; в 2010 році – 50 тисяч гривень, а у 2011 році – на жаль, кошти взагалі не виділялися, як і цьогоріч.
Через скорочення фінансування в неповному обсязі проводиться туберкулінодіагностика дітям та підліткам, затримується госпіталізація хворих з бактеріовиділенням до тубстаціонарів Одеси.
Так, труднощів на нелегкому шляху до одужання суспільства вистачає, тому надія повільно розчиняється немов міраж. Проблем, з якими медики стикаються щодня, не перерахувати. Віталій Паданєвич підкреслює одну з найвагоміших – застаріле медичне обладнання. Зокрема, рентгенапарат 1978 року випуску зношений як фізично, так і морально та вже не відповідає ніяким медичним вимогам щодо діагностування захворювання.
Раз за разом головний лікар звертається до вищих органів влади та охорони здоров'я стосовно відсутності необхідного медобладнання, адже це не дозволяє в повному обсязі проводити обстеження хворих, дітей, які контактують з хворими, та дітей із позитивною реакцією Манту.
Медики як ніхто інший розуміють серйозність ситуації з розповсюдженням хвороб. Різними методами вони намагаються донести до суспільства відповідну інформацію. Зокрема, за участі лікарів для молоді та учнів навесні шостий рік поспіль проводитиметься районний форум «Разом за життя», присвячений протидії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, наркоманії та дитячій бездоглядності. 24 березня в День боротьби із захворюванням на туберкульоз планується провести низку профілактичних заходів, зокрема конкурс шкільних агітбригад району.
Загалом на обліку в тубкабінеті перебуває 539 осіб, із них 64 хворих на активну форму туберкульозу. За минулий рік вперше захворіло на активні форми 45 осіб, а з початку поточного року вже виявлено 15. Така статистика вражає.
– Ми просимо людей обстежуватися, інфікованих просимо лікуватися, але якщо вони нас не чують, то через певний час ситуація віддзеркалюється – хворі благають нас врятувати їх від неминучої смерті. Але, на жаль, тоді вже ми безсилі… – із сумом констатує Любов Миколаївна.
Справді, без належного фінансування та обладнання світло вкінці тунелю повільно зникає, а разом з ним – віра в одужання суспільства.
Наталія САМОЙЛЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Березівський район
Життя до народження
За день до народження дитина запитала у Бога:
– Я не знаю, що мушу робити в цьому світі.
Бог відповів:
– Я подарую тобі Ангела, який завжди буде поруч із тобою.
– Але я не розумію його мови.
– Ангел навчатиме тебе своєї мови. Він буде боронити тебе від усілякого лиха.
– А як звуть мого Ангела?
– Ти будеш називати його «мама»…
У цій притчі як ніде краще відображено одну з найзагадковіших таємниць буття – чи є життя до миті народження, до приходу в цей світ нового життя, що прагне, як іскорка, не згаснути…
Професорка ОНМУ, докторка медичних наук Світлана Галич давно зацікавилася питанням: чи переживають емоції діти, перебуваючи ще в утробі матері? Фахівці із цього приводу розходяться в думках. Одні вважають, що мімічні реакції, на які здатна дитина ще в утробі матері, – це звичайні рефлекси. Інші ж, і серед них С. Галич, упевнені: у внутрішньоутробному періоді дитина живе досить насиченим емоціями життям. І це згодом багато в чому визначає її характер.
– Якщо поруч із вагітною жінкою пролунає різкий звук, дитина в утробі неодмінно закриє ручкою вушко з боку джерела звуку, якщо поруч із животом матері спалахне яскраве світло, – заплющить оченята, – розповідає Світлана Родіонівна. – Фахівці УЗОдіагностики знають, як деякі малята не люблять показувати свою стать. Тому ми нерідко радимо майбутнім мамам: перед тим, як іти на УЗО, «домовтеся» зі своєю майбутньою дитиною, ублагайте її не ховатися. Нерідко маля після цього «слухняно» дозволяє себе розглянути. Або інший факт: відомо, що на ранніх стадіях вагітності дитина чує винятково низькі звуки. Із цього приводу ми жартуємо, що голос батька немовля впізнає раніше, ніж голос мами.
Послідовність звукових хвиль, що повторюються кожні 2030 секунд, відповідає характеру біоритмів людини, а звуки певної частоти (38 тисяч герц) сприяють її розвиткові. Наприклад, музика Моцарта, Вівальді, Шопена здатна викликати стан умиротворення, коли відходять геть агресія, страх, скутість. Це добрим чином позначається на майбутньому маляті. Та й дитина, чекаючи на яку мама насолоджувалася гармонійною музикою, скоріш за все, теж буде її шанувальницею. Саме це стало для директорки Одеської філармонії Галини Зіцер та її талановитих співробітників спонукальним мотивом до створення цілої серії концертів для вагітних жінок за назвою «Ефект Моцарта», про що свого часу писали «ОВ». Світлана Родіонівна кожен із них випереджає невеликою лекцією для майбутніх мам, тат, і бабусь із дідусями.
– Для вагітної жінки дуже важливо не допускати негативних думок і емоцій, не лихословити, не думати про те, як позбутися дитини, – веде далі Світлана Родіонівна. – І вже звісно, нікому не бажати зла. Психологи вважають, що негативне ставлення до довколишніх людей може бумерангом ударити по дитині.
Якщо в родині вже є старші діти, Світлана Галич радить мамі разом із ними приходити на УЗО. Ніщо так не ріднить із очікуваним братиком або сестричкою, не рятує від майбутніх ревнощів, як почуте биття серця ще ненародженого маляти, спільне очікування його народження.
«Від 5річної дитини до мене – лише один крок. Від немовляти до 5річної – страшна відстань. Від зачаття до народження – не відстань, а безодня. Від неіснування до зачаття – не безодня, а незбагненність». Так великий письменник Лев Толстой написав про одну з найбільших таємниць буття – таємницю життя людини до миті її приходу в цей світ. І наше ХХI століття, скоріш за все, стане століттям наближення якщо не до розгадки її, то, в будьякому разі, до тоншого розуміння зв’язків, які має людина зі Всесвітом.
Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»
