В.І. Качалов
(1875 – 1948)
Перше знайомство
Одному з розпорядників студентського концерту, молодому студентові, доручили запросити відомого артиста Мамонта Дальського для участі в концерті. Той дав згоду. Студент другого дня одяг сюртук, найняв величезну карету й під’їхав до готелю, де жив відомий трагік.
Але той сидів напівроздягнений, похмурий, захриплим голосом сказав:
– Не поїду.
Студент засмутився. Дальський заспокоїв:
– Та ви не журіться, юначе, замість себе приятеля пошлю. Чудовий співак. Бас. Та де ж він? Федько!
Увійшов худий, довготелесий хлопець.
– Федько! Одягайся швидше! На студентський концерт поїдеш. Заспіваєш там щонебудь…
Співець відмовлявся, та Дальський гримнув на нього. Федько мовчки вийшов, сів у карету. Їхав теж мовчки. Тільки на концерті студент запитав співака:
– А ви хто будете?
– Федір Шаляпін. А з ким я маю честь?
– Василь Качалов.
Джек Лондон
(1876 – 1916)
Праця ногами
Одного разу Джек Лондон вчасно не написав оповідання, яке він пообіцяв ньюйоркському літературному журналу. Після кількох марних спроб умовити письменника якнайшвидше закінчити оповідання редактор журналу надіслав йому таку записку:
«Шановний Джек Лондон, якщо протягом найближчих двадцяти чотирьох годин ми не одержимо Вашого оповідання, я сам приїду до Вас і дам доброго стусана ногою, причому майте на увазі, що я завжди виконую свої обіцянки».
Одержавши записку, Джек Лондон негайно відповів:
«Шановний редакторе, коли б я, так як Ви, працював ногами, я б теж виконував свої обіцянки».
