Господар молочної ріки
Далеко за межами не тільки нашого району, а й області лине добра слава про приватне сільгосппідприємство «Маяк». І це закономірно, адже «Маяк» є одноосібним лідером як у рослинницькій, так і у тваринницькій галузях.
В усіх його здобутках, крім рядових трудівників, величезною є заслуга директора підприємства Миколи Йосиповича Захар’єва, який знає, коли орати і сіяти, яку систему застосовувати, яких тварин розводити й утримувати на двох молочнотоварних фермах і свинофермі. А головне те, що за майже чотири десятки літ роботи він набув майстерності керівництва, організаторської мудрості. Тієї мудрості, яка так допомагає йому зараз, коли в державі занепадає аграрний сектор, особливо тваринництво. І болить через це душа у Миколи Йосиповича. Побільшало у нього турбот, тривог і хвилювань. Але, наперекір усім перешкодам, у «Маяку» продовжують тримати свою марку і, як то кажуть, не здаватися. Як підтвердження, візьмемо для прикладу виробництво молочної продукції. Торік сільгосппідприємства району виробили 32564 центнери молока, з них ПСП «Маяк» – 11752 центнери. Це склало 36,1 відсотка від загальних здобутків. Ще кращих показників домоглися маяківські тваринники у першому кварталі нинішнього року. За три місяці загалом у районі отримали 6763 центнери молочної продукції, а тут мають її вже 2730 центнерів, або 40,4 відсотка від загальнорайонного показника.
У «Маяку» дійне поголів’я нараховує 300 голів, розміщене воно на двох молочнотоварних фермах, колективи яких очолюють: першої – Геннадій Петрович Сорока і другої – Юрій Олександрович Миндра. Всі тваринники трудяться сумлінно і відповідально. Середньодобовий надій на корову у ці дні складає по 1213, а валовий щодня – по 3400 – 3600 кілограмів молочної продукції. Найвагоміший внесок у цю своєрідну молочну ріку господарства вносять: Любов Сорока, яка з початку року злила в бідони від групи корів 24,5 тонни молока (по 1300 кг на корову), Лариса Дякону (23 тонни, по 1205 кг), Олександра Компанейко (22 тонни, по 1115 кг), Олена Гаврилюк (21 тонна, по 1110 кг). І цей список можна продовжити. Кожна трудівниця сповна віддається роботі, добросовісно виконує всі завдання завідуючих та зооветспеціалістів. Тут доярки досконало вивчили особливості кожної тварини. У сільгосппідприємстві займаються поліпшенням їхніх спадкових якостей. Племінною справою займаються не при допомозі доморощених бугаїв: це, мабуть, у районі залишилося єдине сільгоспформування, яке не порвало зв’язків із Одесплемоб’єднанням. Саме звідти «Маяк» бере сім’я від високопорідних і продуктивних биківплідників. Наприклад, зараз запліднюють сім’ям биків породи «гольдштина» із червоною степовою породою. І це дає свої позитивні результати. Така корова за рік дає до 6000 кілограмів молока. Цією копіткою роботою, крім зооветспеціалістів, займається ось уже більше десяти літ технік зі штучного запліднення Віра Яківна Рябова. Причому веде її постійно, день у день, не допускаючи зривів та відступів.
Серйозна увага приділяється оновленню дійного поголів’я. Із усієї кількості корів 30 голів – це нетелі, яких буде введено в основне стадо на заміну старим, вибракуваним тваринам. Протягом цього року планується поповнити поголів’я ще 110 – 120 нетелями. А загалом у «Маяку» нараховується 160 телиць парувального віку, які перебувають на тому раціоні годівлі, що й корови. Тому вони ситі і з них будуть гарні нетелі.
Якщо вже зайшла мова про забезпеченість тварин поживою, то вона у цих умілих господарників різноманітна, збалансована за всіма необхідними компонентами. Сьогодні до раціону корів входить: 3 кг високоякісного люцернового сіна, 15 – силосу і 3 – січки. А ще на кожну тварину припадає по 500 грамів концентратів на надоєний літр молока. До цього фуражу додають ще й зерновідходи кукурудзи та макух. І в середньому кожна корова отримує щодня по 6 – 8 кг висококласної дерті. У цю весняну пору, коли зазеленіла і пішла в ріст трава, дійне стадо почали інтенсивно випасати. Отож, тут наочно втілюється в життя народна мудрість про те, що молоко у корови на язиці.
Щоб постійно мати велике молоко, тут домагаються, щоб отелення корів проходило цілорічно. Основна маса дійного поголів’я розтелюється у жовтні, листопаді, грудні та січні. Саме в той час, коли молочна продукція у неабиякій ціні. Отелюються тварини і в інші місяці року. Отже, кількість молока не зменшується, є його вдосталь і взимку, і влітку. І вся продукція йде лише першим сортом із базисними білком і жиром. Її із задоволенням купує одеська агрофірма «Агроком». Щодня одесити звідси забирають у середньому 32003500 кг молока. А за три місяці поточного року його реалізовано 251 тонну. До каси господарства надійшло 830000 гривень.
На першій молочнотоварній на вечірньому доїнні директор «Маяка» М.Й. Захар’єв у черговий раз вів бесіду з доярками про життябуття, а головне – про роботу, про окремі недоліки, про заробітки тваринників. А вони, до речі, у них солідні. Доярки, які зараз надоюють найбільше молока, отримують щомісяця від 2600 до 3500 гривень. А влітку ця сума зростає майже удвічі.
Закінчився трудовий день на фермі, тваринники поспішають по домівках. Разом із ними – й М.Й. Захар’єв. Удома, погомонівши з дружиною Людмилою Федорівною, господар переглянув газети, зробив помітки в блокноті. Завтра ж – сесія районної ради і йому, як депутату багатьох скликань, треба вчасно з’явитися, висловити свою принципову думку з того чи іншого актуального питання сьогодення. Через два дні – сільський сход. Знову разом із сільським головою треба говорити з сільчанами про болючі питання та шляхи їх вирішення. І такий він завжди у всьому – у праці, в побуті, громадському житті.
Микола Йосипович Захар’єв є прикладом для інших. А найголовніше те, що він є зразковим капітаном корабля, який називається «Маяк». І впевнено веде його вперед, долаючи будьякі рифи та перешкоди.
Іван ТРЕГУБЕНКО,Ширяївський район
Поки що є дві ластівки
Для ефективнішої та взаємовигіднішої співпраці між приватними виробниками молока і заводамипереробниками потрібно максимально скоротити ланцюг посередників, створивши неприбуткові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Ця слушна думка, спричинена незадоволенням людей низькою закупівельною ціною молока, уже давно витає серед селян Любашівського району.
Проте зголосилися втілити її в життя лише у селах Кричунове та ЯсеновеДруге.
Найпрогресивніше настроєна Кричунівський сільський голова Світлана Маслова однією з перших іще наприкінці березня поточного року зареєструвала сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Вожак», перейнявши досвід роботи єдиного в області аналогічного об’єднання виробників «Буджак», що плідно працює у с. Старосілля Саратського району. Другою ластівкою в районі став Ясенівський сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Дружба», який очолив безробітний Захар Сербін.
Надалі, коли новостворені кооперативи запрацюють, вони займатимуться заготівлею, охолодженням та реалізацією молока за нормальними цінами.
Обласна та районна влада також налаштовані щонайшвидше поліпшити ситуацію з прийманням молока від населення переробними підприємствами та стабілізувати ціну на молочну продукцію. Так, облдержадміністрацією вже розроблено реальні плани щодо підтримки об’єднань селян та надання дотацій власникам великої рогатої худоби, а загалом – розвиткові тваринницької галузі в регіоні. Справа за фінансуванням, тим більше що з обласного бюджету передбачається виділити на розвиток обох любашівських молочних кооперативів півмільйона гривень.
На думку Світлани Маслової, яка розраховує на щонайшвидшу підтримку від влади, обслуговуючі кооперативи – це ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника у конкурентному середовищі. Їх розбудова сприятиме економічному захистові селян, адже молоко реалізуватиметься за достойною ціною.
Наприклад, сьогодні діє підписаний між урядом і переробниками меморандум, згідно з яким молоко купуватиметься за економічно обґрунтованими цінами, а мінімальна ціна закріплена на рівні 2,50 грн за літр. Проте заготівельники платять за молочну продукцію не більше 1 грн 80 коп.
– На території нашої сільради налічується 300 корів, а це чотири стада, – розповіла Світлана Маслова. – Під пасовища відведено 450 гектарів, проте цього замало, тому плануємо окультурити гектарів 200 невдоб’їв. Адже коли запрацює наш кооператив і люди побачать його ефективність, дійне стадо почне зростати. Тим більше що присадибне господарство дотепер залишається єдиним засобом виживання для селян.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
