Здрастуйте, здрастуйте, любі діти!

От і настало літо! А з ним і Міжнародний день захисту дітей. До речі, це одне із найдавніших міжнародних свят – відзначається з 1950 року. Йому й присвячуємо черговий випуск «Сонечка».

Разом ми довідаємося багато корисного, навчимося майструвати щось новеньке, розгадаємо кілька загадок. До речі, у нас нова рубрика – «Під сонячним промінчиком».

Отже, ласкаво просимо!

Сонячна пошта

Привіт, «Сонечку»!

Мене звуть Ростислав Янєв, але мама з татом кличуть просто Ростиком. Мені чотири роки. Я люблю тварин. Мені дуже подобаються собачки. Тато обіцяв, що скоро купить мені щенятко, якщо я буду добре поводитися. Тоді й відправлю тобі фотографію із цуциком. Я вже знаю, як правильно за ним доглядати. Буду гуляти з ним у парку, годувати кашею та грати у м’яча. Я вже придумав йому ім’я – Амур.

Ще люблю розглядати книжки з картинками про диких тварин. Мама часто читає мені оповідання про них. Особливо мене здивували кенгуру. Я знаю, що вони живуть на материку Австралія і в них на животі є спеціальна сумка для дітей.

Любе «Сонечко», розкажи, що люблять кенгуру, і чому їх називають саме так?

З повагою Ростик

(Під диктовку писала мама Інна)

Відповідь від «Сонечка»:

Здрастуй, Ростику!

Ти великий розумник, що цікавишся природою та життям диких тварин. А тепер відповідаю на твої запитання.

Існує легенда, що як тільки­но дослідники з Європи прибули до Австралії, то першим, що вони побачили, була дивна тварина. Вони запитали у корінних жителів, як вони називають цю істоту. Ті відповіли «кен­гу­ру». Європейці вирішили, що це і є назва тварини, хоча, як з’ясувалося пізніше, аборигени просто сказали «я не розумію».

Кенгуру люблять їсти листя, траву та молоде коріння, яке вони викопують передніми, схожими на руки, лопатами. Мускусні щурячі кенгуру їдять також комах та хробаків. Вдень кенгуру подобається відпочивати в тіні дерв’янистих рослин, а от уночі вони люблять побігати та пострибати.

Цікавинки

Чому розтовстіла жаба?

А чи знаєте ви, що… Ну, звичайно, не знаєте. «Сонечко» спеціально для вас, дорогі діти, відкриває свою скарбничку цікавинок і ділиться ними. Адже всі знають, що з друзями треба ділитися.

Отже, цікаві факти про літо спеціально для постійних читачів «Сонечка».

 У 1816 році в Європі та Північній Америці панувала надзвичайно холодна погода, і він увійшов в історію як «рік без літа». Причиною стало виверження роком раніше вулкана Тамбора на іншому кінці земної кулі – індонезійському острові Сумбава. Викинутий в атмосферу попіл закрив сонце.

 Повітряний змій – це найперший літальний апарат, який створила людина. І сьогодні ми з вами спробуємо змайструвати один з них. Перші повітряні змії, які так люблять запускати влітку діти, використовували в Китаї. Їх виготовляли з бамбука та шовку. Під час Великої Вітчизняної війни на саморобних повітряних зміях скидали з неба листівки й навіть піднімали у височінь антени радіопередавачів.

 За літо одна жаба може з’їсти 10000 комах. Уявляєте, як вона гладшає за три місяці?!

 Собаки частіше кусають дітей влітку. Такого висновку дійшли працівники Університету штату Нью­Йорк у Баффало, США. (Тож, дітки, будьте обережнішими).

 Спекотного літа жираф може протриматися без води довше, ніж верблюд.

 У Португалії дощ узимку та влітку є поважною причиною не виходити на роботу.

Під сонячним промінчиком

Ми відкриваємо нову рубрику «Під сонячним промінчиком». Надсилайте свої цікаві фотокартки та знімки рідних і друзів. «Найсонячніші» ми розмістимо в рубриці. А сьогодні вашій увазі пропонуємо фотознімок юної леді, зроблений нашим фотокором Анатолієм Вакуленком.

Вгадай-но

Нумо, хто з вас відповість?

А тепер давайте повправляємося в розгадуванні загадок. Усі вони пов’язані, звичайно ж, із найтеплішою порою року. То ж, вам зовсім не важко буде їх розгадати. Можна також покликати друзів, адже ра­зом веселіше не лише гратися, але й розв’язувати задачки, ребуси, загадки.

Я соткано из зноя,

Несу тепло

с собою,

Я реки согреваю,

«Купайтесь!» —

приглашаю.

И любите за это

Вы все меня.

Я–…

Ну­ка, кто из вас ответит:

Не огонь, а больно жжет,

Не фонарь, а ярко светит,

И не пекарь, а печет?

(Cонце)

Шевелились у цветка

Все четыре лепестка.

Я сорвать его хотел,

А он вспорхнул и улетел.

(Метелик)

Нашим майстрятам

Повітряний змій, його політ високий…

Надворі довгоочікуване літо. Позаду уроки й домашні завдання. Попереду три місяці веселощів. Хтось поїде до бабусі у село, хтось – на море. Але майже всі планують побути якнайбільше часу на свіжому повітрі: грати у рухливі ігри або просто засмагати. Ще можна запускати повітряного змія. Це дуже захоплююче заняття. Але спочатку його потрібно змайструвати. Звичайно, можна попросити маму або тата купити такий літальний апаратик. Але, погодьтеся, діти, набагато цікавіше похвалитися перед друзями власноруч зробленим повітряним змієм. Отже, кличемо батьків і приступаємо.

Для того, щоб сконструювати наш літальний апарат, знадобиться:

- тканина, папір або навіть простий поліетиленовий пакет

- 2 дерев’яні рейки

- довга міцна капронова нитка

- клей.

Візьміть аркуш матеріалу, з якого буде виготовлений змій, розміром приблизно 1 метр на 70 см. Виріжте його так, як показано на малюнку. Для зручності можете накреслити на ньому таку ж сітку. Прикріпіть ребра стійкості – ті самі 2 рейки по довших сторонах. Їх можна приклеїти або, якщо для основи ви взяли поліетилен, – пришити нитками. По кутах змія прикріпіть мотузок довжиною, що дорівнює шести­семи довжинам рейки повітряного змія. Цей мотузок називається леєр. За нього ви будете тягти ваш літальний апарат. Прив’язавши мотузок, знайдемо на ньому центральну частину й у цьому місці необхідно зробити петлю, за яку надалі закріпимо основний леєр. Повітряному змієві необхідний хвіст. Хвіст готуємо, вирізавши з того ж матеріалу вузьку смужку довжиною, що дорівнює 6­7 висотам рейки повітряного змія, і фіксуємо. На завершення кріпимо основний леєр. Наш змій готовий! А тепер гайда на вулицю запускати його.

Ще раз зі святом вас, мої юні друзі!

Літо – пора відпочинку та веселощів. Тому радійте кожній сонячній дниньці, квіточці, що розпустилася, і навіть теплому дощику. І, звичайно, не забувайте писати нам і розповідати про себе та своїх улюбленців.

Чекаю на ваші листи за адресою:

м. Одеса, вул. Канатна, 83, газета «Одеські вісті», для «Сонечка».