Українські парламентарі – прихильники нового «мовного» закону – з аргументами в руках доводили, що захищають права громадян. Тобто нас із вами. Їхні опоненти заявляли, що піклуються про те ж. Бійкою депутатів справа не закінчилася, і напередодні повторного розгляду Верховною Радою того самого законопроекту пристрасті розпалюються. Звучать заклики до громадського протесту, у повітрі пахне новим скандалом.
Ми ж вирішили запитати жителів області – а якої думки люди про проблему використання мов у нашій країні? Та й чи проблема це?
Сьогодні ми публікуємо відповіді наших земляків на поставлене запитання, а також закінчення статті О. Мучника «Що таке державна мова?».
СтаніславГаврилків,вчительісторії,смтЛюбашівка:
– Мовний ландшафт України унікальний: мовою, яка не є державною (російською), розмовляє велика частина населення. 1 січня 2006 року для України набула чинності Європейська хартія регіональних мов, або мов меншин, ратифікована нашою державою ще в 1996 році. Цим документом регіональними мовами, або мовами меншин, визнані білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська мови. Але практика показує, що ні хартія, ні законодавство у сфері мовного регулювання не діють, а конкретні урядові рішення залежать від сваволі чиновника або політичної кон’юнктури. На даному етапі воно є несистемним, спірним і повністю не врегульованим.
Президент України Віктор Федорович Янукович і урядова коаліція депутатських фракцій у парламенті були поставлені перед складним питанням: продовжувати політику попередньої влади і йти шляхом політичної кон’юнктури чи розв’язати проблему. Я переконаний, що ухвалення Закону «Про основи державної мовної політики» стане найважливішою сторінкою не тільки в історії боротьби за права людини в Україні, а й у вітчизняному державному будівництві в цілому, перетворюючи Україну в сильну, стабільну, успішну державу, в центрі якої стоять людина та її права.
Ніна Златі, юрист, депутат міської ради, м. Рені:
– Я – молдаванка, і до трьох років знала лише свою рідну мову. Нині я досконало володію румунською, молдавською, українською і російською. У Ренійському районі половина населення – молдавани, і я, як юрист, часто зустрічаюся з тим, що люди не розуміють української, якою ведеться документація. Добре, що я володію мовами, і своїм клієнтам можу все роз'яснити – молдавською або російською, як їм зручніше. Бессарабія – особливий, багатонаціональний регіон. З 1944 року тут надовго встановилася Радянська влада, і так уже історично склалося, що мовою міжнаціонального спілкування стала російська. Я вважаю, що органи самоврядування необхідно наділити правом визначати регіональну мову. Це – не політичне питання, цим самим ми можемо просто зробити життя людей зручнішим.
Геннадій, інженер, м. Одеса:
– Я вважаю, що в країні має бути одна державна мова. А мови представників національних меншин, яких дуже багато в нашій державі, повинні вільно розвиватися. Це не зашкодить нікому. У принципі, дотепер так і було. Не розумію, навіщо зараз потрібно було знову порушувати цю тему. Якщо ви пам’ятаєте, багато кандидатів у президенти обіцяли зробити російську мову другою державною. Але дотепер це не виконано. Можливо, і не варто. Бо справедливо обуряться болгари, молдавани, греки, чому їхнім рідним мовам приділяється менше уваги.
Як на мене, питання дещо запізнилося. Його треба було чітко визначити ще в 90ті роки в Законі про мови.
Кирило Петрович, пенсіонер,
м. Одеса:
– Яка різниця, як я ставлюся до законопроекту? По суті мене це не хвилює. Про сам законопроект ніхто не говорить, а імена головних героїв бійки у Верховній Раді в усіх на вустах. Вкотре відчуваю розчарування від того, що бачу, кого ми, нібито самі, закликали керувати країною. От подивишся, як «працюють» деякі наші депутати, і соромно стає за країну. Але ж на нас дивляться і зза кордону. Напевно, сміються.
Володимир Алавацький, підприємець, депутат районної ради, м. Болград:
– Усі ми бачили пристрасті, що кипіли у Верховній Раді України, коли обговорювався законопроект про мови… Насамперед хочу сказати, що така культура поведінки не відповідає високому рангу народного депутата. Що стосується законопроекту, який викликав таке бурхливе обговорення, то, я вважаю, нам зовсім не потрібно винаходити велосипед. У багатьох цивілізованих європейських країнах державними визнано кілька мов одразу. Чому ця практика не може бути запозичена нашою багатонаціональною країною? Нічого страшного я в цьому не бачу. Особливо актуальне питання про існування регіональної мови для нашого, Бессарабського, краю, де живуть представники багатьох національностей. Я хотів би, щоб Верховна Рада України ухвалила запропонований законопроект.
Олександр Прилєпський, військовослужбовець, Кодимський район:
– Бійка у парламенті не робить честі ні депутатам, ні Україні. Це ще раз засвідчує, що ті, хто має переконувати словом, фактами, законами, не вміють доводити свою правоту поділовому. А тому вдаються до кулачних боїв.
Але ж це не дало позитивного результату. Законопроект «Про основи державної мовної політики» так і не був розглянутий. Проте вважаю, що даний документ є недосконалим і потребує доопрацювання. Адже якщо кожен регіон почне вводити свою регіональну мову і вимагати для неї якісь привілеї, то знівелюється державна українська мова, та й сама держава Україна. Тож парламентарям потрібно думати перш ніж щось виносити на розгляд. Краще було б звернути увагу на те, як живуть, а точніше, виживають наші села, як зробити доступним для народу медичне обслуговування, здобуття якісної освіти, як відродити вітчизняну промисловість, престиж армійської служби та багато чого іншого. Одне слово, дбати про добробут України.
Аріф Іскендеров, ветеринарний лікар, Кодимський район:
– Спостерігаю за нашими політиками і все більше переконуюсь в тому, що вони дуже далекі від народу, від наших інтересів і наших бід. Винаходять такі законопроекти, які на даний момент можна було б і не розглядати. Це стосується, зокрема, і законопроекту «Про основи державної мовної політики». Невже мовне питання сьогодні найважливіше? Невже у нас все гаразд з економікою, промисловістю, сільським господарством? Невже відродилися села і припинилося скорочення чисельності населення, а народжуваність переважає над смертністю?
Ні? Так чого ж ми чубимося, забувши про те, що матері немає що покласти дитині у портфель, а господині – у казан, що бідних в Україні майже 80%. А найбіднішими у нас, за даними Інституту соціологічних досліджень, є сім’ї з дітьми. Вони становлять 35% бідного населення країни, в той час як українські мільйонери та мільярдери тримають першість у світових рейтингах багатіїв. Чи не пора приймати рішення, що посприяють покращенню життєвого рівня населення, розквітові держави, а не розбратові?
Людмила, продавець, м. Одеса:
– Скажіть, якби не скандальна бійка в Раді, Ви б запитували мою думку з приводу законопроекту? Напевно, ні. А тут сполошили усю країну. Як я до цього ставлюся? Та ніяк не ставлюся. Мене набагато більше хвилює, коли піднімуть зарплату настільки, щоб на неї можна було прожити, а не протягти до наступної. У мене підростають діти, і мою родину дуже турбує, коли можна буде справді безкоштовно здобувати освіту й медичну допомогу. Можливо, якщо депутати поб'ються, обговорюючи ці питання, то їхнє рішення зрушить з мертвої точки.
Хоча для мене дуже важливо, щоб наші діти жили у правовій країні, щоб кожен міг вивчати свою рідну мову і, звісно ж, щоб усі знали нашу державну.
Валентина Івашко, студенткаполітолог, м. Одеса:
– Звісно, питання про мову в Україні стало політичним. Я б не хотіла, щоб ця гуманітарна проблема роз'єднувала наш народ. Треба шукати консенсусу в нашій багатонаціональній Україні. Гадаю, що до внесення законопроекту на розгляд Верховної Ради слід би було провести широке обговорення, передусім із представниками національних меншин. На мій погляд, законопроект не суперечить Європейській хартії. Але у нас в Україні є свої особливості. Потрібно враховувати їх при доопрацюванні – так, щоб державна українська стала основною мовою спілкування в країні, а мови національних меншин вільно використовувалися в місцях компактного мешкання етносів.
