Спальний мікрорайон Одеси – селище Котовського – відділений від центру міста промзоною. Сюди не заїжджають екскурсійні автобуси, стіни багатоповерхівок розписані балонною фарбою, а на вимитому дощем асфальті швидко з’являються грудки грязюки. І раптом розпустилася в центрі мікрорайону «квітка». Її діаметр 20 метрів, а назва – «Фонтан надії».
Тут шумить вода, зеленіє трава, на ігровому майданчику, розфарбованому всіма кольорами веселки, чути дитячий сміх. Увечері фонтан тішить різнобарвним підсвічуванням тугих прозорих струменів. «Квітка» ця зовсім молода, але за кілька років встигла стати своєю для жителів. При удаваній манірності вона любить сонце і не терпить нудних облич.
У звичайні дні біля фонтану – мами з візочками, діти на роликах та скейтбордах. У свята – самодіяльні колективи дорослих та дітей.
– Ми переїхали на селище із центру зовсім нещодавно, – говорить 23річна Ганна. – Живу від фонтана далеченько, та й з дитячим візочком не завжди зручно, але я намагаюся приходити сюди частіше. Моє маля завжди цьому раде, і навіть іноді засинає під шум води.
У жителів вже з’явилася своя прикмета – якщо сидиш біля фонтана і, згодом, перестаєш чути його шум, як не чуєш биття власного серця, отже, його енергетика вже в тобі, він став твоїм другом. Люди приходять сюди, щоб почути нечутне, доторкнутися до гранітного обода, що зберігає тепло дитячих рук, і побачити усмішку в кожній краплині води.
