Мамо… Як багато пов’язано з цим словом. Перші кроки, перші слова, вперше здерті колінця – все це її турботи, її справи, її життя. Материнське серце все відчуває, все знає. Ми завжди впевнені, що ненька поспішить на допомогу, незважаючи на те, скільки нам років – три, тридцять чи набагато більше.
Упевнені у всебічній материнській підтримці і шестеро нащадків Ганни Василівни Сташек, котра живе в селі Орджонікідзе. Нещодавно жінка відзначила свій 80річний ювілей. До її оселі, як пташенята до рідного гнізда, злетілися – з’їхалися діти, онуки та правнуки.
Щаслива Ганна Василівна тим, що має п’ятьох дочок – Антоніну, Надію, Людмилу, Любов, Галину і сина Василя. Дві доньки живуть дуже далеко, аж на Півночі. Ще дві – в Одесі, син мешкає з родиною у Тирасполі. Але відстань не стає на перешкоді, щоб приїхати до матусі. Щороку навідують її. Дякують за науку любові і зізнаються, що все добре, чому навчилися під її дбайливим крилом, вони зараз передають цю науку своїм нащадкам. Підростають у бабусі Ганни восьмеро онуків та шестеро правнуків. А нещодавно з’явився на світ Божий ще й сьомий правнук. Тож як не радіти старенькій своєму життю?!
Минулого року Ганні Сташек присвоєно почесне звання «Матигероїня». Ця жінка справді здійснила материнський подвиг: свого часу, залишившись самотньою, не впала у відчай, а підняла на ноги своїх пташенят. Додам, що увесь вік ця жінка пропрацювала у місцевому радгоспі дояркою і була серед найкращих.
80річчя для Ганни Василівни – не просто ювілей. Це день зустрічі і єднання великої родини. Вітаю і я цю чарівну матірберегиню. І моє серце огортає тепло і радість, що панують у цій сім’ї.
