Мій дідусь Іван Васильович Жогно – ровесник Одеської області. Йому, як і нашій Одещині, виповнюється 80 років. День народження дідуся ми святкуємо всією великою родиною 10 липня.
Я пишаюсь своїм дідусем і хочу розказати вам про його долю, його трудовий шлях, що ознаменований працелюбністю та великою любов’ю до лісу.
Народився Іван Васильович у селі Перельоти на Балтщині в сім’ї лісника Василя Григоровича Жогно. Шкільні роки перервала війна. А коли радянські війська визволили наш край, він продовжив навчання. І знову випробування. Голод 1946 року змусив його їздити в Західну Україну по картоплю. Добирався на товарняках, просто неба, і кожного разу тремтів, щоб не зняли з поїзда та не відібрали харчі.
По закінченні курсів трактористів працював у колгоспі, служив в армії. А після звільнення з лав Радянської Армії пішов працювати у Жеребківське лісництво. Вибір зробив і розумом, і серцем.
– А як же інакше, – говорить дідусь, – і батько, і дід – лісники, тож і я вирішив продовжити сімейну справу.
Після закінчення Вознесенської лісної школи був направлений у Кодимське лісництво лісником. Тут довелось засукати рукава і все доводити до ладу. Дідусь збудував дім і різноманітні господарські прибудови, криницю і бесідку, ставочок і дорогу, навіть електролінію. І в той же час разом з дружиною Євгенією Дмитрівною піднімав на ноги сина і доньку, дав їм освіту та виховав на принципах добра і любові.
Разом з тим підвищував свій інтелектуальний рівень, закінчив лісний технікум. Крім того, у районі і за його межами мого дідуся Івана Васильовича знають як гарного господаря, надійного товариша, відповідального батька і просто справжню Людину.
У день 80річчя хочу сказати дідусеві, що я вдячний йому за мудрість і стійкість характеру, які він передав нам у спадок. Життя мого дідуся може бути взірцем для багатьох поколінь. Адже всі його літа минають у праці. І сьогодні він не сидить, а прагне бути корисним як своїм дітям і внукам, так і справі лісництва. Цікавиться розведенням і відтворенням лісів, підвищенням їх продуктивності, дбає про охорону лісів від пожеж, хвороб і шкідників. Часто зустрічається зі своїми колегами, які звертаються до нього за порадою або ж приходять просто погомоніти про життябуття.
…Під крислатою липою накриємо стіл скатертиною, вишитою, як дідусева доля, червоними і чорними нитками. Тут збереться вся наша велика родина на віншування свого ювіляра, мого любого дідуся Івана Васильовича Жогно. Многая лєта тобі, ювіляре!
