1042 установи оздоровлення та відпочинку для дітей відкрили цього року свої двері в нашому регіоні. Про те, хто в них відпочивав, скільки дітей вдалося оздоровити, скільки коштів на це було виділено з бюджетів різних рівнів, читайте в інтерв'ю із заступником начальника управління сім’ї та молоді облдержадміністрації, начальником відділу молоді Андрієм Анатолійовичем Яцеленком. Про організацію відпочинку школярів читачам розкажуть студентипрактиканти Тетяна Венгеловська та Іван Сидоренко. Що за перлина перебуває на березі Тилігульського лиману і чому її так люблять діти? Як під час літніх канікул юні вокалісти роблять перші кроки до великої сцени? Усе це в нашій рубриці «Діти: літо, відпочинок».
На постійному контролі
На вулиці останній місяць літа. Як проходить оздоровча кампанія цього року? З якими цифрами підходимо до її завершення? Із цими питаннями ми звернулися до заступника начальника управління сім’ї та молоді Одеської облдержадміністрації, начальника відділу молоді Андрія Яцеленка.
– Оздоровчими послугами та послугами відпочинку заплановано охопити 145395 дітей. Відзначу, це на п'ять із половиною тисяч більше, ніж минулого року. Необхідно відзначити, що 140139 дітей вже повернулися з таборів. А це складає 64% від загальної кількості дітей шкільного віку. Насамперед, традиційно на відпочинок відправили дітей пільгових категорій: сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки.
Рішенням сесії Одеської обласної ради від 3 лютого 2012 року № 399VI з метою забезпечення повноцінного відпочинку та оздоровлення дітей у літній період поточного року з обласного бюджету виділено 13,6 млн гривень.
– У порівнянні з минулим роком, це…
– …на 2,7 млн більше. Усього ж для проведення оздоровчої кампанії2012 з бюджетів усіх рівнів планувалося залучити коштів в сумі 80,4 млн гривень. Це майже на 29 мільйонів більше, ніж минулого року.
– Понад тисячу оздоровчих закладів прийняли цього року дітей. Цифра вражає. А як влада контролює якість послуг?
– Дітей прийняли 850 закладів із денним перебуванням на базі загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, 133 табори праці та відпочинку, 4 наметових містечка, а також 55 заміських закладів із цілодобовим перебуванням.
Для забезпечення контролю над дотриманням дитячими оздоровчими закладами вимог законів України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Про охорону дитинства», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітароепідеміологічного благополуччя населення» здійснювалися перевірки цих закладів, розташованих у рекреаційних зонах області. Із цією метою створені робочі групи із залученням усіх причетних відомств та служб.
Обласна державна адміністрація тримає на постійному контролі питання організації оздоровлення та відпочинку дітей в області.
Кіра Нікітіна
Перлинка на березі Тилігульського лиману
Кілька днів тому дитячий оздоровчий табір «Чайка», розташований у затишному куточку на березі Тилігульського лиману, втретє зустрічав чергову зміну. Чудову можливість безкоштовного відпочинку дітям та юнацтву з Березівського, Миколаївського, Іванівського та Ширяївського районів надав Благодійний фонд Фурсіна.
Відкриття зміни стало подвійним святом: самого відкриття, як традиційного табірного ритуалу, та урочистого ознаменування третьої зміни. Адже понад десяток літ «Чайка» відпрацьовувала лише дві зміни. В цьому ж році, завдяки безкоштовному подарунку Благодійного фонду Фурсіна, у понад 200 родин з’явилася можливість відправити своїх дітей на відпочинок та літнє загартування.
Серед почесних гостей святкових урочистостей – керівники району, представники Фонду Фурсіна, Герой України, голова ТОВ «АФ «Маяк» Зінаїда Гришко, із знайомства з якими і розпочалося свято на майданчику біля клубу.
Лунали щирі привітання та побажання. Зінаїда Михайлівна Гришко кількома словами повернула увагу аудиторії на десятиріччя назад, коли в 60 роках минулого століття було збудовано прекрасне дитяче містечко на лиманському березі, коли на початку нинішнього століття табору загрожувало знищення, і лише спільними зусиллями (значна заслуга в цьому самої Зінаїди Гришко) змогли його захистити. З роками «Чайка» розправляла крила.
Подяка Івану Фурсіну за участь у розбудові дитячого закладу, Зінаїді Гришко – за збережене добро разом зі щирими привітаннями пролунала від голови райради Олега Богоміла. Щодо підтримки табору запевнив тимчасовий виконувач обов’язків голови РДА Іван Руденко.
Перлинкою Березівщини назвав «Чайку» представник Фонду Фурсіна. Й висловив сподівання, що підтримка Івана Фурсіна стане поштовхом до активної діяльності на благо дітям у майбутньому.
Свої наміри, плани і позицію висловили дитячі та юнацькі загони, представивши на суд батьків та гостей свята свою позицію, виражену девізом, речівкою та піснею. А представлений майданс (танцювальний проект) став вираженням справжньої вдячності Фонду Фурсіна та його засновнику Івану Геннадійовичу Фурсіну за продовжене життя «Чайки»2012.
Дзвінкими оплесками, вигуками «браво!» проводжали глядачі святкового концерту виступи юних талантів із дитячих загонів, колективу «Непосиди», вражаючий виступ раухівських акробатів – вихованців тренерів подружжя Науменків. Голосно вітала публіка й переможців задеркуватовеселих конкурсів для дітвори й батьків, які невимушено тепло й весело провели учасники агітбригади із Ширяєвого. Й без подарунків від Івана Фурсіна жоден учасник конкурсу не залишився.
Ольга ГАЙДУК, Березівський район
Перші кроки до великої сцени
«Червона рута» – єдиний в Україні некомерціний фестиваль, який з 1989 року знайомить світ з українською молодіжною культурою і став основним постачальником «зірок» для вітчизняної естради. Його головне завдання – пошук та виведення на велику сцену молодих артистів у жанрах популярної, сучасної танцювальної, акустичної (сучасної інструментальної), рокової та іншої музики. Вік учасників – від 11 до 34 років. Щоб потрапити до фіналу, конкурсантам слід виступити у відбірковому етапі фестивалю, що відбувається в обласних центрах.
В Одесі він проходив 7 липня в театрі юного глядача, де близько сорока артистів з усіх куточків Одещини виборювали путівку на «Червону руту». Наш район представляли лише молодші виконавці – десятирічна любашівчанка Яночка Кноп (дівчинці зробили знижку) і 12річна Аллочка Ляхова з Сергіївки. Одягнуті у вишукані національні костюми (таких було небагато), дівчатка виконали по три українські пісні. Весело, з чарівною посмішкою Яна Кноп заспівала пісні Олександра Злотника «Бульварами» та Наталії Май – «Мама і тато» і «Капкап». І навіть коли журі відключили фонограму, щоб почути живий голосочок дівчинки, вона артистично продовжувала свій спів. Аллу Ляхову, яка також майстерно виконала заявлені пісні «Мамина хата» (О. Злотника), «Весною яблуні зацвітуть» і «За любов та волю» (Н. Май), запитали імена улюблених співаків та музикантів. Коли дівчинка відповіла, що їй дуже подобається Ані Лорак, то її попросили заспівати щось з репертуару співачки. Аллочка справилася відмінно: без супроводу заспівала один з приспівів популярної пісні.
Хоча дівчатка й не стали переможницями (вони навчаються у Любашівській дитячій музичній школі лише два роки), перемоги – ще попереду. А втім у заліку юних співачок – лауреатство у Всеукраїнському фестивалі «Чисті роси», участь у різних конкурсах та концертах. Змагання не було марним, воно дало їм відчути дух справжнього фестивалю, можливість познайомитися з учасниками, досвід спілкування з пресою.
Наталя ЛАНЕЦЬКА, вчитель І категорії дитячої музичної школи, Любашівський район
Чому навчають діти?
Тетяна Венгеловська та Іван Сидоренко, студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, провели літо в дитячих таборах відпочинку вожатими. Враженнями поділилися з кореспондентом «ОВ».
– Як ви стали вожатими?
Таня: – Я студентка четвертого курсу, і перебування в таборі було частиною моєї педагогічної практики. Працювала в таборі «Сонячний берег» у Сергіївці.
Іван: – А я п’ятикурсник і просто прийшов до університету, зареєструвався вожатими. Направили до табору «Казковий» на Костанді, 33.
– Важко було?
Таня: – У моєму загоні було 32 дітей. У перші дні спостерігалася деяка адаптаційна перебудова. Діти не дуже хотіли на море, грати в рухливі ігри. Але через деякий час усе налагодилося.
Іван:– Я працював у трьох змінах. У нас був козацький табір. Діти обрали отамана загону і слухали його беззаперечно. Відзначу, що зі старшими дітьми працювати легше. Вони самі проявляють ініціативу, висувають яскраві ідеї. А малят потрібно не лише вмовити усе це робити, але й зацікавити. Нам, напевно, це вдавалося, тому що деякі хлопчики та дівчатка виявляли бажання залишитися на всі зміни. Їхнім батькам доводилося докуповувати путівки, щоб дитина сповна насолодилася відпочинком.
– Як поводилися діти з такими молодими наставниками?
Таня і Іван(хором) – Слухалися!
– Вожатий – це не вчитель і не наглядач. Він, швидше, друг, до якого можна звернутися по допомогу або пораду. Чи склалися у вас довірчі стосунки із вихованцями?
Таня: – Була таким собі другомнаглядачем. Коли необхідно було, жаліла, допомагала, радила. Якщо нашкодили – поводилася суворіше. Я вважаю, у дитячому колективі повинна бути дисципліна.
Іван: – Я поводився із дітьми, як старший друг. У мене, переважно, були старші діти (1516 років). Тому усе вирішувалося досить швидко шляхом конструктивного діалогу.
– Знадобилися теоретичні знання, отримані в університеті? Чи в житті усе набагато складніше?
Таня:– Звичайно, знадобилися. Згадали і психологію, і педагогіку.
У мене в групі був хлопчиксирота, який приїхав за соціальною путівкою. Йому нічого не подобалося, він не проявляв інтересу до жодного з видів ігор або інших колективних заходів. Загалом, розкладав дисципліну, подаючи відповідний приклад іншим дітям. У нас відбулася з ним серйозна розмова. Я пояснила, як дорослій людині, що саме в його поведінці мені не подобається і що за це покарають мене, а не його. Це вплинуло, і він перетворився на найкращого мого помічника.
Я веду до того, що не до всіх дітей можна застосувати ті або інші психологічні прийоми, але знати їх потрібно, щоб уміти правильно використовувати.
Іван:– Ми дуже добре відчули потреби дітей з різних вікових категорій. Про ці особливості нам докладно розповідали на заняттях і у вузі, і у «Школі вожатих», організованій на базі нашого університету разом з облдержадміністрацією.
– Що вам запам'яталося найбільше?
Таня:– Звичайно, «Королівська ніч» напередодні від'їзду. Це час, коли діти одержують «законне» право вимазати когось зубною пастою, фломастером або ще чимось.
Іван:– Дотепер чітко пам'ятаю миті розставання. Коли діти роз'їжджаються по домівках. Уявіть, приїжджають за дівчинкою батьки і усім загоном діти йдуть її проводжати: плачуть, обнімаються, обмінюються контактами.
– А діти вас чомусь навчили?
Ваня: – Більшість дітей всебічно розвинені. Одна і та ж дівчинка може гарно співати, професійно танцювати, грати на якомусь музичному інструменті, писати вірші, малювати тощо. Я цього про себе сказати не можу. Цьому і навчаюся в них – постійному самовдосконаленню.
– Спасибі за бесіду.
Христина Вієр,«Одеські вісті»
