Напевне, немає в Одесі людини, життя котрої так чи інакше не було б пов’язане з морем. Ось і в долі Миколи Андрійовича Опари від юних літ воно завжди було присутнє...
Закінчивши 50 років тому ОВІМУ (нині – ОНМА) та отримавши спеціальність інженера–судноводія, після стажування на військових кораблях Микола Андрійович розпочав свою трудову біографію на торговельних суднах Чорноморського морського пароплавства. Спочатку був четвертим штурманом на теплоході «Большевик Суханов». Потім став, на цьому ж судні, третім штурманом, його вшанували званням «Ударник комуністичної праці». Про успішну работу рідного екіпажу написав книжку «Каждый рейс прибыльный», котра вийшла у 1985 році в одеському видавництві «Моряк».
Працював другим та старшим помічником капітана на суднах типу «Ленинский комсомол». Через деякий час, пройшовши всі сходинки кар’єрного шляху, М. Опара став капітаном далекого плавання у тому ж таки Чорноморському морському пароплавстві.
Слід, мабуть, додати, що моряцька жилка у родині Миколи Опари – спадкова. Ще його дід спочатку працював вантажником в Одеському порту, потім став матросом, а далі служив боцманом на суднах РОПІТу. Батько працював на риболовецьких суднах Мурманського рибопромислового флоту. Микола Андрійович виявився гідним послідовником родинних традицій. У 1985 році його перевели з плавскладу на посаду капітана–наставника, керівника радіонавігаційного тренажера ЧМП, котрий був за тих часів одним із найбільших і найсучасніших у Міністерстві морського флоту в південному басейні.
Вже у 1993 році М. Опару перевели на посаду старшого капітана–наставника департаменту морської безпеки АСК «Бласко», і він досить швидко опанував тренажер та програми з використання радіолокаційної інформації. Постійно брав участь у роботі інспекції ММФ з питань тренажерної підготовки, добору тренажерного обладнання та розробки програм, постійно ставав учасником семінарів із тренажерної підготовки, перебував у активному співробітництві з кафедрою «Управліня судном» Одеської національної морської академії – готував інструкторів, приймав іспити у курсантів–судноводіїв, керував дипломними проектами випускників, став рецензентом близько двохсот дипломних проектів.
Спільним рішенням київського НДІ «Квант», заводу «Буревісник» та керівництва ЧМП М. Опара у 90–х роках одержав призначення на посаду голови Державної комісії з приймання від розробників суднового електронного навігаційного обладнання, виходив у рейси для його випробування.
За десять років, протягом яких Микола Андрійович керував тренажерами ЧМП, там пройшли підготовку понад п’ять тисяч судноводіїв.
Восени 1996 року М. Опара перейшов працювати на посаду заступника капітана порту, начальника служби регулювання руху суден (СРРС) до Одеського морського торговельного порту. Разом із керівництвом Держфлотінспекції України брав участь у розробці документів для СРРС, у складі відповідної комісії розробляв документи для СРРС у Севастополі, приймав в експлуатацію радіо– та радіолокаційне обладнання в різних портах України. Перша в нашій країні «Тимчасова програма тренажерної підготовки лоцманів–операторів СУРС», затверджена Держфлотінспекцією в січні 1998 року, також розроблялася за активної участі М.А. Опари. За його ініціативою на базі цієї програми спільно з Інститутом післядипломної освіти водного транспорту вперше в Україні в 2000 році відбулася перепідготовка всіх лоцманів–операторів з використанням обладнання СПРРС «Одеса» та тренажера «Наві–трейнер сеніор плюс». 168 спеціалістів під керівництвом капітана Опари пройшли цю практику.
Плідне співробітництво з ІПО ВТ продовжувалося. М. Опара брав активну участь у підвищенні кваліфікації капітанів портів, капітанів Інспекції держпортнагляду, капітанів–механіків портофлоту. Навчання та тренажерну підготовку з використання радіолокаційної інформації без відриву від виробництва одержали близько ста лоцманів і лоцманів–операторів у портах Одеса, Южний та Іллічівськ.
– У 2000 році за ініціативою М. Опари у Центрі підготовки та атестації плавскладу ОНМА було введено чотирьохгодинний курс для судноводіїв «Плавання в зонах дії СРРС», – говорить директор ЦПАП ОНМА Віталій Володимирович Пономаренко. – Цей курс і сьогодні читає Микола Андрійович. Щороку з програмою з цікавістю знайомляться 600–800 судноводіїв, котрі проходять підвищення кваліфікації. У М. Опари досить високий викладацький та професійний рейтинг, високі стандарти викладання навчального матеріалу...
У Миколи Андрійовича близько двох десятків чинних міжнародних сертифікатів (українських, російських, норвезьких, бельгійських, голандських), котрі підтверджують його кваліфікацію.
Закінчивши ОВІМУ (нині ОНМА) 50 років тому, Микола Андрійович ніколи не втрачав зв’язку з альма–матер, що дала йому путівку в життя.
Зараз Микола Андрійович – пенсіонер. Але і сьогодні він бере активну участь у житті міста, рідного вузу, передає свій неоціненний практичний досвід молодим поколінням судноводіїв, проводить заняття в ЦПАП ОНМА, бере участь у міжнародних семінарах та конфенеціях... Одним словом, живе повнокровним життям, повністю присвятивши його морю...
