Марію Петрівну і Миколу Мико–лайовича Гуцуляків, шанують у селі Орджонікідзе. До них приходять порадитися, бо подружжя має за плечима не один десяток прожитих у злагоді й розумінні мудрих років. До них звертаються по допомогу, за підтримкою у біді, бо знають, що вони – люди співчутливі, тож не залишать віч–на віч зі своїми проблемами. І просто погомоніти з ними цікаво та приємно, бо мають Марія Петрівна і Микола Миколайович багатий життєвий досвід, усе життя працювали в поті чола свого, та й нині трудяться, незважаючи на поважний пенсійний вік.
А поєднало їхні долі в одну на початку далеких 50–х років минулого століття саме це село, де вони, тоді переселенці, й познайомилися. Вона – молода дівчина Марічка зі Львівської області, а він, юнак Микола – з Івано–Франківщини. Побралися, і трохи згодом, у 1955 році, разом поїхали піднімати і освоювати цілинні землі Херсонської області.
В Орджонікідзе повернулися через два роки. Це село стало для них другою батьківщиною. Микола Миколайович відразу ж після цілини пішов працювати на тракторі у тодішньому колективному господарстві «Орджонікідзе». Марія Петрівна працювала спочатку від колгоспу заготівельником молока у населення. Нині пригадує, що важкою то була праця для тендітної молодої жінки. Адже доводилося заготовляти по 30 і більше бідонів молока за день.
Незабаром Марія Петрівна пішла на курси механізаторів, які діяли при радгоспі, і стала трактористкою. І ось так поряд із чоловіком, підтримуючи і допомагаючи один одному, понад 30 років це подружжя пропрацювало трактористами у тваринництві. Вивозили органіку на поля, заготовляли корми і довозили їх на тваринницькі комплекси. Він косить кукурудзу, вона во–зить, вона її подає, він скиртує. Загальний стаж роботи у Миколи Миколайовича складає 45, а в Марії Петрівни – 37 років наполегливої й відповідальної праці. Слід наголосити, що Марія Петрівна Гуцуляк була єдиною жінкою–трактористкою, жінкою–механізатором на увесь район.
У їхній дружній сім’ї народилося двійко дітей, яких вони виростили добрими, порядними людьми і сумлінними працівниками. Донька Тетяна Миколаївна Дьяченко – нині Орджонікідзевський сільський голова, шанована в районі людина. Сільчани довіряють Тетяні Миколаївні і неодноразово оби–рали її сільським ватажком. Орган місцевого самоврядування вона очолює, з невеликою перервою, вже 10 років, 28 років пропрацювала вчителькою Орджонікідзевської загальноосвітньої школи. А син Анатолій, який працював у системі МВС і нині – пенсіонер, далі трудитися в установі ШВЦ – ІІІ. Мають Марія Петрівна й Микола Миколайович трьох онуків, підростає трійко правнуків. Життя триває…
Хоча подружжя Гуцуляків уже тривалий час перебуває на заслуженому відпочинку, проте не звикли ці трударі жити без праці, нехай навіть і важкої, селянської. Доки дозволяє здоров’я, тримають велике підсобне господарство у своєму обійсті і обробляють власним трактором марки Т–40 (до речі, саме на такому Марія Петрівна й пропрацювала все життя у колгоспі) земельну ділянку особистого селянського господарства. І це незважаючи на те, що Микола Миколайович має 79 років, а його дружині виповнилося 76.
Перед такими людьми як Марія Петрівна й Микола Ми–колайович Гуцуляки, хочеться шанобливо схилити голову за їхню працю й побажати міцного здоров’я і довгих, щасливих років життя. А ще сказати: «Так тримати!»
