Ніби міцне коріння
СТОВ «Новоандріївське» – багатогалузеве базове господарство. Тут займаються і рослинництвом, і тваринництвом. Працюють на перспективу. Не затримують орендарям виплати, які цього року підвищені удвічі. До того ж господарство не має заборгованостей з виплати заробітної плати та сплати податків.
З року в рік тут оновлюють техніку. Відомі комбайни «Джон Дір» обробляють новоандріївські поля вже багато років. Механізаторам є біля чого працювати, адже в господарстві близько трьох тисяч гектарів орних земель.
– Серед основних культур – пшениця та ячмінь. Віддаємо перевагу озимим сортам. Із технічних переважають соняшник та кукурудза. На сьогодні ми вже завершили комплекс осінніх польових робіт. На жаль, через посушливе літо цьогорічний ужинок не порадував високим врожаєм, – розповідає головний агроном Богдан Семирозум.
Варто зазначити, що близько 20 відсотків площ у СТОВ «Ново–андріївське» відводяться під посіви кормових культур. Цього року на зиму для тварин вдосталь заготовили силосу та комбікормів.
У господарстві утримується до 800 голів великої рогатої худоби, половина – дійне стадо. Займаються вирощуванням свиней, їх налічується до тисячі голів, а також утримують до 1,5 тисячі голів овець.
Худоба утримується в належних умовах. Тут задіяні загалом 8 тваринницьких приміщень. Більшість їх минулого року капітально відремонтована. З усього видно, що в господарстві прагнуть зберегти тваринницьку галузь, хоча нині це і складно. Якби держава зробила крок назустріч сільському товаровиробнику, підтримала його, то наскільки б легше жилося селянинові. Він міг би себе забезпечити, міцніше стати на ноги, а отже, і село зміцніло б. Нині ж тваринницька продукція йде майже за безцінь. По 2 гривні заготівельники закуповують літр молока. А пляшка води коштує удвічі дорожче…
Та все–таки у розмові із директором товариства Віктором Лисенком та Новоандріївським сільським головою Анатолієм Ткачем, який упродовж багатьох років успішно очолював господарство, переважали оптимістичні нотки. Насамперед тому, що в господарстві цінують людей, які добросовісно працюють. Керівник з особливою теплотою розповідав про хліборобську династію Моспанів. Усією сім’єю вони трудяться в господарстві – подружжя Ігор та Світлана, їхній син Віталій. Юнак після закінчення Іса–ївського сільськогосподарсь–ко–го технікуму повернувся у рідне село і сів за кермо комбайна. Але вже не поруч із батьком, як це було в дитинстві, а самостійно.
Незамінний у господарстві вівчар Ілля Балжи. Він зумів і сину прищепити любов до тварин. Тепер разом доглядають отару.
Досвідчений у своїй справі фа–хівець, головний інженер Іван Тка–ченко транспортне господарство знає, як свої п’ять пальців, адже працює тут не одне десятиліття. І хоча роки дозволяють чоловікові піти на заслужений відпочинок, та якось не хочеться. Так звик до господарства, що без нього не уявляє свого життя.
Завідувач току Іван Кречун 60–річний ювілей зустрічає на роботі. Цей старанний чоловік просто універсальний, бо всі роботи на току може виконати самостійно. До того ж він професійний водій. Таких собі й помічників підбирає. Один з них Юрій Мироненко – вправний, добросовісний і ретельний.
Віктор Лисенко вважає, що саме такі трударі, як міцне коріння, утримують господарство і нинішнє село.
Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Ширяївський район
І тоді земля відповість взаємністю
Хто добре знає Григорія Пилиповича Василенка – керівника СТОВ «Буджак», той не дивується тому, що в господарстві все гаразд, завжди є гідний урожай та кошти. Ось і цього року, незважаючи на складні погодні умови, озимі зернові культури нормально перезимували й дали гарний урожай. Мало велике значення те, що насіння озимих було оброблено гуматом калію – комплексним концентрованим органомінеральним добривом, що стимулює ріст та розвиток рослин. А при сівбі вносили у ґрунт нітроаммофоску, що й поліпшило морозовитривалість сходів. У підсумку зібрали в середньому по 29 ц з гектара, зокрема озимої пшениці – по 34,5 ц, озимого ячменю – по 27,5 ц.
Посіви озимого ріпаку, як і в усіх господарствах району, загинули. Але навесні на цих полях посіяли горох, який дав по 22 ц з гектара. Цього року ставку роблять саме на цю культуру, вважаючи її економічно вигіднішою, ніж ріпак. Та й попередник він відмінний при дотриманні сівозміни.
Григорій Пилипович дотримується старих перевірених технологій обробітку чорноземів і не є прихильником модних нововведень. При цьому господарство стабільно одержує високі врожаї сільгосп–культур. Так, половина земель господарства зорюється. А друга – задисковується. Одразу ж після збирання ранніх зернових та зернобобових ґрунт обробляється і відпочиває кілька місяців до сівби озимих. Підготовлені під сівбу поля по кілька разів задисковані та культивовані. У такий спосіб не ли–ше знищується бур’ян, але й поліпшується структура ґрунту.
Господарство цілком оновило свій парк техніки та устаткування. Придбали 5 нових тракторів, нові сівалки, дискову борону, а також 3 комбайни: «Агрос», «Джон Дір» та «Нью Голланд». Останній був куплений, коли при збиранні гороху з ладу вийшов комбайн «Дон–1500». Поламка була значною, і були потрібні чималі кошти на її усунення. Тому вирішили не відновлювати «Дон», а купити новий.
До кінця жнив на ньому працю–вав досвідчений механізатор Бахшиянц, який намолотив близько 500 тонн зерна. Відмінні показники були також у комбайнерів Смашникова, Федорова, водія автомобіля ГАЗ–53 Смирнова. Важливо, що тепер не лише в імпортних комбайнах є кондиціонери. За додаткову плату й на кожному тракторі встановили кондиціонери, які рятують не лише від спеки, але й від пилу.
У господарстві вже заготовлені паливно–мастильні матеріали та міндобрива. Їх вистачить навіть на сівбу озимих культур наступного року. Працівники підприємства одержують гідну зар–плату. Керівництво активно застосовує різні форми преміювання. Наприклад, премії на зароблену гривню, як це раніше практикували в колгоспах. У середньому зарплата з урахуванням різних видів додаткової оплати становить від 5 до 7 тис. грн на місяць. Люди свою роботу цінують, тому плинності кадрів у господарстві немає.
Цього року, щоб визначитися, скільки потрібно вносити у ґрунт мінеральних добрив для одержання високих урожаїв, запросили фахівців. Вони й розробили проект застосування міндобрив на кожному полі. У проекті зазначено, скільки в ґрунті є гумусу, азоту, фосфору та калію, яку врожайність можна одержати за рахунок природної родючості і скільки слід внести під кожну культуру мінеральних добрив.
– Це справді науковий підхід та запорука одержання високих урожаїв, економічного зростання підприємства. До землі треба звертатися на «Ви», любити її, і тоді вона відповість взаємністю, – говорить Григорій Пилипович.
Володимир Акімов, с. Зарічне, Татарбунарський район
