Стало окрасою свята
В Ізмаїльському районі село Нова Покровка найвіддаленіше від районного центру (55 км). Однак, незважаючи на це, 14 жовтня тут можна було зустріти численних жителів міста, а також селян з усіх куточків району. Новій Покровці «стукнуло» якраз 200 років.
1812 року село було засноване задунайськими козаками. А 1830–го сюди прибули болгарські колоністи. Згодом основним населенням Нової Покровки стали молдавани. До речі, згадування про це бессарабське село можна зустріти і в історичних хроніках. Так, наприклад, у Татарбунарському повстанні брали участь і жителі Нової Покровки – 16 чоловік. Взяли участь новопокровці й у масовій комуністич–ній демонстрації, що відбулася в «румунському» Ізмаїлі 2 лютого 1930 року. Тоді основною вимогою селян було виділення їм землі. Вписали свої рядки жителі цього населеного пункту і до літопису Великої Вітчизняної війни. До лав Червоної Армії було призвано 90 чоловік. З них багато хто був удостоє–ний гідними урядових нагород, а 36 назавжди залишилися на кривавих полях бойовиськ. Вдячні нащадки на честь цих воїнів встановили пам'ятник, який у межах проекту «Народний бюджет» цього року був реставрований.
Святкування ювілею села тривало весь день. Привітати новопокровців приїхали практично всі сільські голови району. Вони стали свідками не лише народних гулянь, але й спортивних змагань, зокрема і в такому популярному на Бессарабії виді, як вільна боротьба. Окрасою свята стало урочисте відкриття сучасного ігрового дитячого майдан–чика, поруч із приміщенням сільського клубу. Спорудили цей майданчик зав–дяки проекту «Народний бюджет». Це відзначила й лідерка місцевого самоврядування Валентина Жалоба у своєму звертанні до жителів та гостей Нової Покровки. Ще вона нагадала, що завдяки цьому проекту в селі також було капітально відремонтовано будинок школи, встановлена нова огорожа на цвинтарі.
Підсумком ювілейних іменин став святковий феєрверк.
Олег Колєв,власкор «Одеських вістей»,Ізмаїльський район
До двох століть – два роки
Село Жовтень відзначило своє 198–річчя. З цієї нагоди відбулися урочистості у місцевому Будинку культури, куди зійшлися і старі й малі, аби шанобливо відсвяткувати іменини своєї малої вітчизни.
Радість сільчан поділили голова райдержадміністрації Наталія Куртогуз і земляки, знані в області люди – декан фінансово–економічного факультету Одеського національного економічного університету Сергій Левинський і головний лікар міста Южного Роман Лиманський.
У своєму вітанні Наталія Куртогуз висловила впевненість у тому, що і на святкуванні ювілейного 200–річчя одного з найбільших сіл району його жителям буде чим пишатися. Адже у Жовтні живуть працьовиті люди, завдяки яким село міцніє та розвивається. За останні роки тут зроблено чимало. Насамперед варто сказати про те, що село газифікується. Тож Жовтневий сільський голова Лілія Зибо від себе особисто і від імені всієї громади щиро подякувала районному керівництву та всім, хто ще причетний до цієї вкрай важливої й потрібної для сільчан справи.
За особистий внесок у соціально–економічний і культурний розвиток села, сумлінну працю та з нагоди свята керівниця району нагородила грамотами райдержадміністрації та пам’ятними подарунками сільського голову Лілію Зибо, секретаря сільської ради Тетяну Ротар, вихователя Жовтневої школи–інтернату Валентину Павленко та водія приватного підприємства «Жовтень» Олександра Терещенка.
Живою історією села є його най–старіші жителі Надія Антонюк, Марія Ткаченко, Ганна Сиротюк. Сільські берегині, яким уже за 90, дякують Богові за подароване їм багаторічне життя.
Здається, того дня не був обділений жоден, хто сидів у святковій залі. Люди виходили на сцену і під гучні оплески своїх односельців отримували нагороди, подарунки. Хтось переміг в одній номінації, хтось – в іншій. Але головне те, що кожен цього дня відчув себе частиною великої родини, а разом з тим згадав про відповідальність за майбутнє своєї батьківщини.
Додала настрою жовт–нівцям безпрограшна святкова лотерея, серед цінних призів якої були різноманітні побутові прилади й техніка. Привернули до себе увагу виставка робіт народних майстрів і конкурс салатів, у якому взяли участь колективи всіх організацій, що працюють на території сільської ради. А наостанок нічне небо над селом вкрилося різнобарвним салютом.
Іменинний день завершився, та в душі він залишив по собі гарні почуття та бажання робити світ навколо себе кращим.
Тетяна Сторчак,власкор «Одеських вістей»,Ширяївський район
Коли подарунком селищу –
сам його голова
Наскільки великі можливості керівника місцевої влади?
– Рівно настільки, наскільки він готовий виконувати свою місію, – відповів на це запитання Березинський селищний голова Федір Федорович Желясков, який на останніх виборах набрав більше голосів, ніж разом узяті його вісім опонентів.
Федір Федорович діяльність свою на цій ниві розпочав з розумної економії на всьому, на чому раніше тільки втрачали. Конкретно – з водокачки, яку Желясков не називав інакше як прірвою, що з'їдає значну частину бюджетних коштів. Порахувавши уважно після чергового згорілого насоса вартість усього відбудовного процесу, побачив невтішний підсумок. Заміна насоса – це мінімум день роботи і до 5 тисяч гривень витрат. Але і при цьому немає впевненості, що під час роботи штанга не зірветься й насос не полетить униз із величезною швидкістю. Тому прибрали усі залізні штанги, помінявши їх на поліетиленові. І сьогодні підняття з опусканням і заміною насоса займає всього 35 хвилин, а витрата солярки – 10 літрів. Економія і коштів, і часу в наявності. Ось у такий спосіб модернізували дві свердловини, і вже три роки цей проект Желяскова діє безвідмовно, заощаджуючи бюджетні кошти.
Але за цей же період у селищі провели 10 км водогону. На минулий рік припало майже 4 кілометри. І тут була задіяна желясківська «арифметика»: селищна рада закуповувала тільки шланг, решту виконували разом з жителями селища. Фахівців з Одеси викликали, щоб вони професійно провели гідравліку. Так і була підведена вода централізовано. Тепер у кожного будинку є своя криниця і кран. Якщо з'явився злісний неплатник – кран пломбують, але сусіди при цьому не страждають. Втрати води також зведені до мінімуму. А коли зроблять дренажну систему (роботи вже провадяться) – взагалі чудово буде. Люди дуже задоволені: навіть у 20–градусні морози минулої зими водопровід у селищі працював без аварій.
Березине після Тарутиного – найбільш густонаселене селище в районі. Якщо у 2009 році в ньому мешкало 3500 чоловік, то сьогодні – вже понад 3700. Купити в Березиному будинок – проблема. У селищній раді лежить 340 заяв на житло, і не лише від жителів Тарутинського району. Люди дізнаються – а добра слава швидко розходиться, – що селище змінюється на очах, гарнішає, упорядковується, розвивається його інфраструктура. Амбулаторію на 15 ліжок денного стаціонару перевели до центру у чудовий двоповерховий будинок, на капітальний ремонт якого з районного бюджету було виділено мільйон гривень. По–хазяйськи розпорядилися площею другого поверху, скориставшись порадою першого заступника голови обласної держадміністрації Наталії Чегодар під час її відвідування Березиного.
– Місця лише для амбулаторії забагато, – сказала вона. – Чому б не віддати другий поверх під квартири лікарям? Світло, вода, газ, а тепер і робота – у них будуть під рукою.Так і зробили.
Успішно вирішено і долю двох багатоповерхових житлових будинків колишнього військового гарнізону, нині переданих на баланс селищної ради. Один з них заселений цілком вчителями і медпрацівниками. Скоро «оживе» і другий – як тільки зроблять каналізацію. А чотири будівлі колишніх військових казарм Федір Федорович планує використовувати під соціальні гуртожитки. Це багато в чому розв'яже проблему житла для дітей–сиріт. Ідеальне місце і чудова двоповерхова будівля відведена під дитячий садок на 80 місць. Загальна вартість його реконструкції – 3 млн 400 тис. гривень – кошти в межах проекту «Народний бюджет». Про це раніше навіть не мріяли. Але й колишній дитсадок реконструюють теж. Тим самим збільшиться кількість місць. Це дуже важливо: у селищі дітей віком до шести років – 460. У нинішньому навчальному році до першого класу прийшли 54 добре підготовлених випускників дитячого садка. На дітях тут явно не заощаджують. Сад утримується за рахунок місцевого бюджету. Харчування чудове. Желясков зумів укласти договір, за яким биточне м'ясо для дитячого садка закуповується по 50 грн за кілограм – дешевше, ніж одержує школа.
Тішить громаду і те, що завершено монтаж вуличного освітлення. Побудовано два мости і дві автобусні зупинки. З'явилася огорожа довкола великого парку, що прикрасило селище, капітально відремонтували автомобіль «швидкої допомоги». І все це – за рахунок коштів місцевого бюджету.
2012 рік – так вирішили депутати – цілком присвячується газифікації. Створили кооператив. Виготовлено проект внутрішніх газомереж, і вже цими днями газ увійде в оселі жителів двох вулиць. Але ж спочатку багато хто з них лише плечима знизував: де взяти на це гроші?
З неба, звичайно, вони не впадуть. Але для початку візьміть на відгодівлю бичка, після здайте – от і гроші, радив Желясков. І люди до нього прислухалися.
На день приходу Желяскова до керівництва місцевою владою у вільному залишку було всього 80 тис. гривень. Сьогодні – 400 тисяч.
– Набігло за землю, – пояснює Федір. – Справно платять за її оренду землекористувачі. В оренду ж узяли інвестори і колишні військові склади. І тепер люди здають сюди на зберігання під невеликий відсоток зерно – чекаючи підвищення на нього ціни.
На урочистостях з приводу дня селища багато добрих слів почув Федорович: «такого голови у нас ще не було», «ідей у нього – не злічити», «дуже добра, чуйна людина».
– Федір Федорович – подарунок для селища, знахідка для громади, – сказала Зінаїда Аксентіївна Уцика, людина у селищі всіма шанована. А вона слова на вітер не кидає.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», с. Березине,Тарутинський район
