Так хочеться хоч раз у житті потрапити на карнавал до Ріо–де–Жанейро!.. Або поїхати навесні до Японії – помилуватися цвітінням сакури... А хто б відмовився прилетіти до Франції на свято божоле нуво?..

Але не втрачайте надію – вихід є: можна організувати всесвітньо відоме свято і в себе вдома. І хай туристи приїздять до нас! Саме так розсудили підприємці Болградського району і, не відкладаючи сміливу мрію на невизначений час, минулого року самі взялися за організацію «фірмового» бессарабського фестивалю. Про його тематику суперечок не виникло: бренд півдня Одещини – виноградарство та виноробство.

…Отже, ми сьогодні з вами запрошені на другий форум виноградарів та виноробів «Bolgrad wine fest». Доки йдуть останні приготування, поспілкуємося з його учасниками – болгарами, албанцями, гагаузами, які привезли свої вина на загальну думку і, не приховуючи хвилювання, чекають на оцінку своїх праведних трудів.

– Коли я одержав два гектари землі як особисте підсобне господарство, вирішив всю ділянку засадити виноградником, – розповідає житель села Василівки болгарин Василь Єребакан. – Я обрав сорт «сапераві». Із практичної точки зору виноград «сапераві» гарний тим, що набирає високої цукристості і стійкий до морозів. Цього року я зібрав близько 20 тонн винограду і продав його на винзавод, що стало добрим поповненням нашого сімейного бюджету. Для себе ми зробили 400 літрів вина. У родині в процесі виноробства, так у нас повелося, беруть участь винятково чоловіки – я, мій син Станіслав та зять Дмитро.

– Коли ми з родиною робимо вино, у такі дні в нашому домі немає хліба, – ділиться своїми секретами житель албанського села Жовтневого Костянтин Младінов. – Якщо потрапить у вино дрібнюсінька крихта хліба, воно може скиснути, тому дружина ставить на стіл лише птицю та городину. У нас виноградник росте біля будинку, десь 25 соток. Переважно це зайбель та білий кудрик. Мені ці гібриди подобаються тим, що вони стійкі до хвороб і, отже, не вимагають якоїсь обробки. Тобто, моє домашнє вино – це екологічно чистий продукт. Ми робимо для родини на рік 500 літрів. У процесі виготовлення вина бере участь уся родина: дружина Зоя Кирилівна та донька Тетяна збирають виноград, а я його переробляю.

Родина Філіппових із Нових Троян на свято приїхала у повному складі – з дітьми та старшим поколінням.

– Я завжди допомагаю батькам збирати виноград, – розповідає семирічний Сергій Філіппов. – Ще нам допомагають дідусь Ваня, бабуся Маруся та бабуся Килина. Я дуже люблю крутити дробарку і пробувати солодкий муст.

– Без вина, як і без хліба, неможливо уявити дім, – підтримує розмову бабуся Сергія Марія Дмитрівна. – З вина починається життя людини – ми піднімаємо келих за здоров'я немовляти. Без вина не буває хрестин, весілля, ювілеїв. Вино ми наливаємо на поминках… Якщо на столі є хліб і вино, які нам дав Господь, отже, ми можемо прожити.

…Але ось зазвучали фанфари. Переможець минулорічного конкурсу Василь Велєв піднімає прапор огляду творчих зусиль бессарабських виноробів.

– Наш фестиваль переслідує дві основні мети – відродження давніх бессарабських традицій виноробства та створення сприятливих умов для розвитку в наших краях туризму, – говорить у короткому вітанні представник оргкомітету, підприємець Степан Бодлєєв.

– Фестиваль у Болграді вже здобув велику популярність, – відзначає голова районної ради Марія Гайдаржи. – Усі ми сьогодні вдячні нашим пращурам, які освоїли ці благодатні землі, і зобов'язані цінувати дари цього щедрого краю.

Покуштувати молодого вина до Болграду приїхала делегація волонтерів із Америки, офіційні гості із Києва, куди місцеві винзаводи почали постачати свою продукцію. На суд гостей свята – а вхід вільний – представили своє вино жителі Залізничного, Голиці, Червоноармійського, Баннівки, Оріхівки, Калчева та багатьох інших сіл багатонаціонального Болградського району.

У фестивалі беруть участь навіть діти: вихованці Центру дитячої творчості представили свої сувеніри. Паралельно йде конкурс оповідок, легенд та анекдотів на винну тематику – на приз газети «Одеські вісті» та газети «Дружба». І, звичайно, піднесений настрій підтримують самодіяльні колективи – звучать пісні всіма мовами цього краю.

– Враховуючи досвід минулого року, винний фестиваль довелося розділити в часі на два дні, – говорить представник оргкомітету, начальник райфінуправління Валерій Абаджиєв. – За тиждень до свята комісія професійних технологів дала оцінку старим винам – аліготе, шардоне, каберне, тобто за сортами. Безпосередньо у день фестивалю представлені молоді вина винзаводів та виноробів–аматорів, а також національні закуски. Усе це оцінює вже громадська комісія і усі, хто прийшов на наше свято. У кожного вина – як у людини – є своя лице, не схоже на інше. Я особисто вважаю, що у вина має бути якийсь недолік; якщо напій ідеальний, я починаю підозрювати, що тут «начаклували» технологи.

До якої компанії не підійди, в усіх одна тема розмови – секрети виноробства: від уроків пращурів до нових технологій.

…Але ось настала хвилююча мить. На сцену запрошуються переможці двох конкурсів. Найбільша кількість дипломів дісталася Болградському винзаводу та ВАТ «Харчовик». Виноробам–аматорам, які одержали найвищі оцінки, вручаються подарунки. Серед нагороджених – наш знайомий Василь Єребакан: його «сталінське» сапераві визнано найкращим червоним вином цього фестивалю.

Сьогодні, безумовно, немає переможців та переможених: в усіх учасників форуму виноробів – особливий стан душі. Піднімають келихи із побажаннями добра люди, які навіть не знають один одного на ім’я. Вино – це не просто хмільний напій, це – історія, вікові традиції та звичаї, що дозволяють людині усвідомити свою єдність із усім людством. Ось і волонтери з Америки вже танцюють бессарабське хоро!..

Безумовно, цей фестиваль радості приречений на успіх. І обов'язково настануть часи, коли до Болграда приїдуть туристи із Франції, Японії і навіть із Ріо–де–Жанейро.