Євген Куліш родом із міста Болграда, а вже півтора року живе у Саврані. Оселився тут не випадково. За направленням він приїхав працювати до центральної районної лікарні після закінчення Одеського медуніверситету. Анестезіолога в райлікарні чекали давно, а Євген Володимирович саме той довгоочікуваний фа–хівець. Нині він обіймає посаду ще й заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення.
– Мій колега – компетентний, відповідальний і грамотний фа–хівець, – відгукується про молодого медика заступник головного лікаря із лікувальної роботи Анна Мала. – До нього приходять за порадою навіть досвідчені, із великим стажем, фахівці. Хотілося б відзначити те, що Євген Володимирович ввічливий, врівноважений і щирий. А це також важливо для лікаря, – додала Анна Василівна.
Отож можна вважати початок кар’єри для лікаря Євгена Куліша вдалим. А разом з тим закрита одна з вакансій лікарів, яких в райлікарні понад десять. На сьогодні в центральній районній лікарні не вистачає педіатра, невропатолога, психіатра, фтизіатра, ендокринолога, нарколога, кардіолога, двох лікарів загальної практики сімейної медицини для сільських амбулаторій. До того ж у ЦРЛ нині працює майже половина лікарів–пенсіонерів. Ця проблема не нова. І не лише у Савранському районі.
Аналогічна ситуація і в Ширяївському районі. Тут у закладах охорони здоров’я 15 вакансій. Із них вкрай потрібні два хірурги, три лікарі загальної практики сімейної медицини, лікар ультразвукової діагностики і т.д. Наприклад, щоб прийняти хворих на УЗД, доводиться викликати спеціаліста із Фрунзівки. Головний лікар Ширяївської ЦРЛ Ольга Волкова поділилась проблемою: не вистачає і середнього медичного персоналу. Зокрема, у селах немає п’ятьох фельдшерів, двох акушерок.
Із великою надією тут приймають на практику лікарів–інтернів. Але, на жаль, вони не залишаються працювати в райлікарнях. Щоб взяти відкріплення, знаходять вагомі причини. Кошти ж на оплату їхньої праці йдуть із місцевого бюджету, то хоча б відпрацьовували у районах три роки! Це певним чином знімало б кадрове напруження.
Залишається ще один вихід – виховання власних кадрів. Тобто фінансування із місцевих бюджетів навчання медиків–студентів. Ідея непогана, навіть розроблена спеціальна програма. Та дотаційні райони не можуть собі дозволити таку розкіш. Адже за попередніми підрахунками, на навчання одного студента потрібно понад 100 тисяч гривень.
– Немає мотивації приїздити працювати у село, – такої думки Євген Куліш. – Впливають процеси урбанізації. Виїхавши на навчання у місто, молодь вже не хоче повертатися назад. Причина – незадовільні побутові умови та матеріальне забезпечення, – висловив свою думку молодий лікар.
– Ви ж не відмовились від направлення? – запитую у співрозмовника.
– Мене умовив головний лікар ЦРЛ Сергій Миколайович Ткаченко, – посміхається у відповідь мій співрозмовник. – До того ж, адміністрація надала мені в Саврані відомчу квартиру, за що я дуже вдячний. Ви знаєте, із 26 чоловік моєї групи після університету в райцентри поїхало всього п’ятеро, решта – залишилася в Одесі, – додав Євген Володимирович.
Тому й немає в селах на прийомі лікарів, а пацієнти змушені їздити на їхні пошуки.
