Уже не перший рік учасники музичного колективу «ZE–COOL TRIO» вносять свою лепту в музичне надбання Одеси. Стиль колективу однозначно визначити важко. Структурно їх пісні скоріше можна віднести до альтернативного напряму року, а за звучанням і за подачею стилю змінюється від романсів і балад, до реггі й навіть кантрі. Довідатися подробиці про відносно новий, але колектив, що стрімко набирає обертів, нам вдалося завдяки інтерв'ю з вокалістом Андрієм Зикулом.
– Cкажіть, як давно Ви зрозуміли, що музика – це частина Вашого життя?
– Це було в далекому 1989 році, коли на другому курсі технікуму я вирішив навчитися грати на гітарі.
– Які були Ваші перші кроки у музичний світ?
– Усе відбувалося дуже стрімко, тому що з моменту, коли я вперше у житті взяв у руки гітару, і моїм дебютним виступом зі своєю першою групою «Хаос» на рок–фестивалі в Зеленому театрі в Одесі пройшло не більше півтора року. Але головною складністю за усіх часів була відсутність достатньої кількості майданчиків для виступу музичних колективів–початківців. А як же заявити про себе?
– Ви любите експериментувати зі звучанням. Наскільки для Вас було складно опановувати нову музику?
– Якщо вважати новою музикою свою творчість, – це моя потреба, без цього я не можу жити. А якщо говорити про сприйняття якихось нових течій, стилів і напрямів, то тут я із задоволенням слухаю і аналізую, що відбувається навколо мене. Моя музика – це змішання багатьох стилів, мій звук – на стиках і межах. Це може здатися складним, але дух експериментатора мені допомагає із цим справлятися й одержувати від цього задоволення. Наприклад, ще рік тому я трудився як вокаліст над проектом, у якому Одеський зведений симфонічний оркестр під керівництвом молодого диригента Андрія Чорного разом з рок–групою розкрили перед філармонічними слухачами такий стиль, як прогресив–рок. До цього я був занурений в альтернативні течії року. Зараз пірнув з головою у своє акустичне тріо, але крім цього беру участь у досить щільному за звучанням проекті «PSEUDO POP».
– На яких інструментах Ви граєте?
– Мій головний інструмент – це гітара (акустична і електрогітара), маю навички гри на акордеоні, це мій сімейний інструмент, у різні часи потроху опановував фортепіано, домру, комуз. Але, мабуть, насамперед я вокаліст.
– Коли Ви зрозуміли, що у Вас є свій стиль?
– Зрозуміти це можна тільки коли почуєш себе з боку, тобто має бути усвідомлений якісний запис. Уперше я зміг це зробити в 1995 році, будучи гітаристом групи «Домкрат». Як вокаліст я себе знайшов у групі «RAFINAD» у 2000 році. Зараз, з розвитком і доступністю техніки стало простіше займатися самоаналізом, але посилився і зворотний бік медалі пошуку свого звучання – безліч підсумкових варіантів і можливостей може продовжувати роботу над однією і тією ж піснею нескінченно, тому я й вирішив зайнятися акустичним проектом «ZE–COOL TRIO». Мінімальна кількість інструментів: перкусія, контрабас, акустична гітара. Подібний підхід дисциплінує мене як аранжувальника і композитора, крім того, у минулих проектах я завжди відчував, що мені доводиться вокально перекрикувати музику, зараз же я можу бути почутим, якщо буду співати буквально пошепки.
– Яка музика Вам цікава як слухачеві?
– Головний критерій – це не вторинність. Будь–яка нова музика базується на плацдармі вже раніше створеної, але композитори повинні привносити щось нове, тоді мені це цікаво слухати. Звичайно, важлива енергетика виконання, і я скоріше віддам перевагу зіграному з огріхами живому виконанню, ніж вичищеному до акустичного блиску варіанту зі студії. Уподобання до певних стилів згодом розмиваються, але звичайний старий добрий рок у всіх його проявах мені цікавий завжди.
– Кого з музикантів Ви вважаєте своїм кумиром?
– Мене з дитинства надихав наш земляк – видатний музикант і особистість Леонід Утьосов. Як на співака, на мене дуже вплинули Майк Паттон (групи «Mr. Bungle», «Faith no more»), Ентоні Кідіс (група «Red Hot Chili Peppers»), як гітариста мене вразили новатори Том Морелло (група «Rage against the machine») і Даймонд Даррел («Pantera»).
– Як Ваші рідні та близькі ставляться до Вашої творчості?
– Ситуація двояка. З одного боку, вони радіють моїм успіхам, але з другого боку – відчувається напруження у взаєминах, коли необхідно ділити час між родиною, роботою і музикою.
– Яким був для Вас рік, що відходить?
– Я почав заново себе відкривати.
