В одеському Палаці студентів свій перший сезон відкрив «Новий театр». Про те, як у нашому місті з'явився новий «храм мистецтв», які завдання стоять перед ним, який репертуар – «ОВ» розповів головний режисер театру Всеволод Кім.
– Театр був створений цього літа, – говорить Всеволод Кім. – Щоправда, до цього ми вже працювали як антрепризний театр, але без приміщення. У нас в репертуарі було дитяча вистава «Чарівна флейта Моцарта». А з вересня почався репертуарний період у залі Палацу студентів. Сьогодні ми граємо чотири дорослих вистави та одну дитячу. Це «Ідіот» Достоєвського, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра, «Тригрошова опера» Брехта, «Хто сильніший» Стріндберга, і, як я вже говорив, «Чарівна флейта Моцарта». Усього в трупі 15 чоловік – це молоді люди, які виявили зацікавленість до класичних творів. Молоді люди, які хочуть уникнути попси.
– А хто сьогодні ваш глядач?
– Ми театр–початківець. Нам потрібен глядач, який зрозуміє нашу позицію – що ми думаємо про життя і, звичайно, про любов. Адже за великим рахунком у класиці усе залишилося незрозумілим, треба ще довго із цим розбиратися. Нам хотілося б мати свою позицію, і за нею, як за основою, ми приходимо в літературу, щоб взяти потенціал. Ми – свого роду дослідники, аналітична лабораторія, у якій хочемо робити свої відкриття. Гадаю, що наші глядачі своєрідні аналітики.
– Всеволоде, як вирішується фінансове питання?
– Поки що складно, ми працюємо лише за свій рахунок. Ось прийшли глядачі, купили квитки, і на ці гроші ми одержуємо певний дохід. Але прибутків, як таких, поки що бути не може, адже ми лише почали. І спонсорів немає. Ми трудимося на десяти роботах лише для того, щоб займатися мистецтвом, вкладаємо сюди свою працю, щоб пізнати щось нове, а це велике щастя. Адже розуміння того ж Шекспіра і Достоєвського дає в житті набагато більше, ніж поїздка, наприклад, до Парижа. А якщо повернутися до питання з фінансами, то скажу так – у нас з'явиться свій спонсор або меценат лише тоді, коли буде свій глядач. Тоді це буде взаємовигідно. Але при всьому цьому відзначу, що останнім часом в нашому місті та області повернулися лицем до театру. Я знаю, що це стосується не лише нас.
– А як Ви знайшли це приміщення?
– Завдяки Одеській обласній раді. Насамперед, хочу подякувати керівникові облради Миколі Володимировичу Пундику за підтримку. Це чоловік, який мене просто здивував. Я прийшов до нього вперше, розповів про нашу ідею. Він одразу відгукнувся, віддав розпорядження, і справа пішла. Ми почали активно працювати, з'явилася унікальна можливість говорити зі сцени. В облраді працюють люди, які розуміють мистецтво. Взагалі, в майбутньому театр як мистецтво міг би навіть стати національною ідеєю у нашій державі, а Одеса, маючи такі таланти, могла б дати цьому поштовх. Без національної ідеї жити не можна. А в нас сьогодні, як я згадував, вже є аналітична лабораторія, у якій ми працюємо. Театр – це інститут дій, у якому наші молоді таланти можуть себе проявити. Ми сподіваємося, що в нас з'являться свої постійні шанувальники, які будуть приходити до «Нового театру» за новими враженнями.
