«Я самотня, залишилася без дітей. Інвалід за зором. Часто хворію і не маю на що купити ліки. А крім того, позичила грошей для заміни опалювального котла, він потік. Прошу, допоможіть!» «Прошу, благаю, виділіть патронажну сестру. Я прикута до ліжка, нікого у мене немає. Нікому навіть відчинити двері, щоб швидка допомога зайшла. Сусіди на роботі, а решта теж хворі…»
Такі листи викликають і душевний біль, і співчуття. Вони адресовані голові обласної організації Червоного Хреста України Тамарі Володимирівні Барнич, яка не залишає без уваги жодне таке прохання. Часом люди звертаються до червонохрестівців як до останньої інстанції, вважаючи, що вони можуть вирішити будь–яке питання. Наприклад, змусити громадянина, який уклав договір на довічне утримання, оплачувати комунальні послуги. У таких випадках дають юридичну консультацію, намагаються розшукати людину, що не виконує своїх зобов'язань та ще й дозволяє собі знущатися над обманутими стариками.
Коли ми вели розмову про підсумки роботи на ниві милосердя за минулий рік, я переконувався в тому, що Товариство Червоного Хреста України конкретними справами підтверджує свою затребуваність. Патронажні сестри регулярно відвідують своїх підопічних, які так потребують їхньої допомоги і вважають Червоний Хрест чи не єдиним віконцем у світ порятунку. Як справедливо зазначив у своєму нещодавньо–му новорічному зверненні до червонохрестівців, волонтерів і доброчинників Президент ТЧХУ Іван Гнатович Усиченко, в інтересах багатьох тисяч знедолених тривала робота щодо зміцнення матеріальної бази наявних і створення нових медично–соціальних центрів, кімнат і пунктів першої допомоги в сільській місцевості. Тривало вдосконалення навчання населення навичок подавання цієї допомоги. Зокрема, готувалися інструктори, відкривалися навчальні класи, центри. Особлива увага в нашій області приділялася проблемі боротьби з такими небезпечними інфекційними хворобами, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз. Тривало залучення населення до безкоштовного донорства крові. Зміцнювалася молодіжна ланка організації. І важливо те, що всі заходи мали адресне спрямування. Конкретні люди, колективи, які потребували підтримки, відчули на собі благотворні результати роботи червонохрестівців. Про це свідчить і пошта, яка приходить на їхню адресу. Вона підтверджує, що листи, наведені на початку, не відкладаються у архів.
Ось що пише голова правління товариства інвалідів Суво–ровського району м. Одеси Вален–тина Павлівна Гаманюк: «На тлі загального згортання міських соціальних програм для інвалідів Товариство Червоного Хреста не лише не зменшило обсяг допомоги для інвалідів, а значно збільшило. Налагоджено тісну співпрацю наших організацій за всіма питаннями соціального захисту інвалідів». Автор висловлює вдячність червонохрестівцям за уважне ставлення до людей, безкорисливість, за доброту і милосердя, виказувані до тих, хто зазнав лиха, за розуміння проблем інвалідів. Головна лікарка КУ «Дитяча міська лікарня № 3» Олена Миколаївна Артеменко від імені усіх працівників дякує за подану доброчинну допомогу дітям і малозабезпеченим працівникам у вигляді миючих і дезінфікуючих засобів. А з Татарбунарського району прийшов колективний лист від літніх людей, що дякували патронажним сестрам, які «завжди не залишаються байдужими до наших проблем, надають медичну допомогу, вирішують соціально–побутові питання».
Патронажна сестра Про–копенко забезпечила безкоштовний аналіз крові на вміст цукру своїм вісімнадцятьом підопічним. Копія відомості зберігається серед інших свідчень конкретного піклування про слабко захищених соціально людей. Саме подавана їм конкретна допомога, а не безплідні суперечки й дискусії загального спрямування, і створюють авторитет ТЧХУ. І не випадково голова Асоціації жіночих організацій Одеської області Світлана Олександрівна Дигуляр вручила почесну грамоту Тамарі Володимирівні Барнич за високу професійну майстерність і активну громадську позицію. Таку оцінку своєї праці вона відносить до заслуги всіх своїх колег, які несуть червонохрестівську вахту в містах, селищах і селах Одещини. У ці січневі дні, коли похолодшало, у них додалося роботи.
