Кохання між Ігорем і Жанною зародилося в зовсім юному віці – коли вони ще навчалися в паралельних класах місцевої школи. Старанна в навчанні, успішна та наполеглива кароока дівчина одразу ж полонила серце Ігоря. Жанні також був до вподоби непосидючий, енергійний хлопець із кучерявим чубом. Тому по закінченні школи закохані одразу й побралися.
З датою весілля визначалися таким чином, аби вже все поспіло на городах. Вибір припав на 24 серпня. Молодята стали на весільний рушник у день, коли наша держава здобула незалежність. Тож для подружжя Рябих із Байбузівки цього дня – подвійне свято.
– Про те, що день нашого одруження збігатиметься з таким визначним державним святом, ми навіть не думали. Молоді були, закохані й дуже заклопотані приготуваннями до весілля. Це вже згодом стали відзначати щороку два свята вкупі. Щоправда, вихідним цей день у нас із чоловіком ніколи не був, – поділилася з нами Жанна.
І те правда: коли вже там відпочивати! Після одруження молодята придбали будинок у селі, стали його облаштовувати, перебудовувати на свій лад. А 28 червня 1992 року – в майбутній День Конституції України – на світ з’явилася їхня улюблениця – донечка Інна. І ця дата стала другою важливою в подружньому житті Рябих. Через три роки народився син Дмитро, а згодом з’явився і найменшенький – Максимко.
Можливості здобути якийсь фах у Жанни не було (хоча й закін–чила школу зі срібною медаллю). Ігор працював у місцевому сільгосппідприємстві механізатором, водієм. Попрацювала трохи на фермі й Жанна. Та у зв’язку з реорганізацією підприємства подружжя залишилося згодом без роботи. Стали тримати чимало домашньої живності. Доглядали птицю, свиней, бичків, корів. Молоко здавали заготівельникам. Коли придбали власний автомобіль, а збирати молоко не було кому, знайомі запропонували подружжю спробувати зайнятися цією справою. Спочатку Жанна та Ігор побоювалися: чи все буде виходити, чи вдалою видасться така підприємницька діяльність? Але згодом втягнулися. Все стало налагоджуватися.
Попри зайнятість, сім’я знаходить час на родинний відпочинок. У святкові дні в оселі Рябих гамірно. Збираються всі члени родини: донька із зятем та онучком Назаром (Ігор із Жанною вже три роки як дідусь із бабусею), сини Дмитро та Максимко. Так і йдуть по життю поруч, підтримуючи одне одного.
