…Віктор Дмитрович рвав і метав! Голими руками він виривав «з корінням» двері Будинку культури і шпурляв нам прогнилі дошки під ноги:
– Ось, подивіться, у якому стані я прийняв село! Тут усе валиться, все прогнило! А ви – одразу критикувати в газеті. Хіба я довів до такого стану Будинок культури?
Так, з конфлікту почалося наше знайомство з новим головою села Долинського В.Д. Фетелею. Інформація (її дав мені один із чиновників районного рівня, не вникнувши в суть питання) справді не відображала справжнього стану справ.
А те, що новий голова – людина справи, стало зрозуміло одразу. Уже в перші місяці роботи на посаді Віктор Дмитрович Фетеля справді навів лад біля Будинку культури, очистивши територію від буйних «джунглів» і обгородив її, щоб під стінами більше не паслися вівці. Біля пам'ятників установив лавки – тепер на мітингах літні ветерани могли присісти. Десь роздобув молоді сосонки і посадив їх власноруч. Так, спершу до самого Будинку культури руки не дійшли, але ж і Москва не одразу будувалася.
…З того пам'ятного дня минуло сім років, півтора скликання. Долинське – не впізнати. На в'їзді побудований гарний пам'ятний знак, із зазначенням дати заснування села, на якому в будь–яку пору року гордо майорить Державний прапор. До населеного пункту прокладено рівну дорогу, уздовж якої виросла алея молодих дерев. Чого коштувало Віктору Дмитровичу їх підняти: на околицях люди десятиліттями пасли овець і кіз, які завжди з'їдали молоді деревця. Спочатку доводилося з односельцями сваритися, навіть штрафувати. Але така у Віктора Дмитровича вдача: задумав – зробить.
У Долинському в усьому відчувається присутність хазяйської руки. У нічний час вулиці села освітлюють 260 ламп. Обладнано чотири нові добротні автобусні зупинки. А яким став Будинок культури! Тут – і урочиста зала одружень, і новий етнографічний музей. А фасад – він так і проситься на фото!
– Спонсорську допомогу на ремонт Будинку культури виділив уродженець нашого села Георгій Куля, – розповідає В. Фетеля. – Звичайно, внесла свою частку і сільська рада.
У Будинку культури працює філія Ренійської дитячої школи мистецтв, де подружжя Іван і Любов Строя залучають сільських дітей до музики. Що цікаво, поряд з акордеоном і баяном, учні опановують народні духові та струнні інструменти – флуєр, най, цимбали. Крім цього, в Будинку культури працюють фольклорні колективи під керівництвом Катерини Лунгу. Самодіяльних артистів у Долинському стало стільки, що, вирушаючи на черговий районний фестиваль, вони ледь вміщуються у великий автобус «Ікарус».
Основа основ села – школа, колектив якої очолює депутат Ренійської районної ради Валентина Миколаївна Лунгу. Для 240 дітей – затишні кабінети, опалення на природному газі. Тут не лише чекають допомоги від бюджету, але багато чого роблять власними руками і з допомогою спонсорів: тільки за останній рік у школі поміняли на металопластикові вікна, зробили ремонт фасаду.
Більшість першокласників приходять до школи підготовленими до нелегкої учнівської праці: у Долинському працює чудовий дитячий садок на 70 місць, із трьома віковими групами. У розпорядженні малят – великий озеленений двір з ігровими майданчиками і навіть літній спортзал. Віктор Дмитрович Фетеля пишається тим, що у вісімдесяті роки власноруч споруджував цей дитячий комбінат, а також сільську амбулаторію: у колишньому колгоспі–мільйонері він очолював будбригаду із 92–х чоловік.
Взагалі молдавські села, і До–линське зокрема, вирізняються тим, що будівництво тут – явище неминуще. І в цьому – особлива життєва філософія з думками про завтрашній день, який неодмінно має бути кращим за сьогоднішній.
У 1987 році жителі Долинського взялися за грандіозну справу – на фундаменті зруйнованої за часів войовничого атеїзму церкви вони вирішили спорудити новий храм. Трудами настоятеля отця Михайла та парафіян, клопотами депутата Одеської обласної ради Івана Миколайовича Буценка нещодавно будівельні роботи завершено і храм відчинив свої двері. І тут сільрада не залишилася осторонь – Віктор Дмитрович Фетеля спрямував увесь річний бюджет розвитку на будівництво капітальної дороги до храму.
До речі, про дороги. Читайте, заздріть: наприкінці минулого року в Долинському було витрачено понад 2 мільйони гривень на ремонт сільських доріг. Так, ці гроші цільовим призначенням були виділені з Держбюджету на ліквідацію наслідків травневої повені 2012 року, але ж «вибити» в наш час такі кошти не так просто.
Звичайно, сьогодні долинцям нелегко: торік сильні зливи просто змили з полів усі сходи, градом понищило виноградники. Але керівник базового сільгоспкооперативу СВК «Долинське» Микола Іванович Черня та його колектив не опускають руки. В господарстві є необхідна кількість техніки і, головне, – бажання зіп’ятися на ноги.
Коли голова Ренійської райдерж–адміністрації Василь Петрович Арнаут, нещодавно призначений на пост Президентом України, побував у Долинському з робочим візитом і оглянув усі об'єкти, він був приємно здивований:
– Я немов у радянський час повернувся! В цьому селі зуміли у прекрасному стані зберегти всі соціально–культурні об'єкти. Гадаю, до Долинського треба запрошувати гостей з інших районів – по досвід роботи. Про це село неодмінно треба розповісти в обласній газеті.
– А я ж на журналіста довго зуба гострив, – не змовчав про колишню справу сільський голова. – Але ж я виконав свою передвиборну програму?
– Так, Вікторе Дмитровичу, на сто відсотків!
