Добре, що є мораторій
Епопея з ремонтом приміщення центральної районної бібліотеки (про це писали «ОВ» минулого року) ще й досі не закінчилась. Більшість бібліотечних працівників трудяться серед книжкових розвалів у несприятливих для здоров’я умовах. У тісному кабінеті відділу комплектування та обробки літератури, заповненому книжками, вісім бібліотекарів ще й умудряються надавати послуги своїм відданим читачам та розбирати посилки з новими надходженнями.
Цей кавардак (вибачте за слово) спричинений відсутністю коштів, що заблукали торік у казначейських «лабіринтах» і досі не дійшли до свого адресата, хоча були заздалегідь виділені на одній із сесій районної ради. А це не багато й не мало, а 12 тисяч гривень, передбачених на ремонт приміщення ЦРБ, 7,5 тисячі гривень – на придбання нової літератури та ще сім тисяч гривень – на періодичні видання.
Щодо внутрішніх ремонтних робіт (дах і стелю відремонтовано торік в межах програми «Народний бюджет» одеськими майстрами), то вони дуже якісно виконані місцевими будівельниками: сантехніком ЦРБ Олександром Михайльонком, електриком Васи–лем Стягайло і сантехніком Сергієм Солтановським, які трудяться у районному Будинку культури. Необхідні будматеріали на список і під чесне слово взяла у магазині директорка центральної бібліотечної системи Любов Барська. Залишилося лише придбати, застелити лінолеум і перерізати святкову стрічку. Проте продавці без грошей уже нічого не відпускають і наполягають віддати старий борг. Тому вирішення справи знову затяглося, але жевріє надія, що необхідні кошти таки надійдуть уже цього місяця...
Неоплаченими залишилися і дві, ще нерозпаковані, валізи з новими книжками, які придбали любашівські бібліотекарки, також в кредит, в одній із одеських книгарень. Везти їх назад – це знову проблема, бо 200 книжок – важкувата ноша для жіночих рук. І це попри те, що районний відділ культури має у своєму автопарку мікроавтобус!
І якщо з оплатою за книжки в Одесі ще зачекають, то з перед–платою періодичних видань – справжня біда. Заздалегідь виписані квитанції на газети і журнали досі лежать на пошті, а сільські бібліотеки як не одержували, так і не мають свіжих газет. Вірогідно, що лише з квітня читачі, які не перед–платили газети, знайомитимуться з подіями і новинами, що відбуваються в районі та області, черпаючи їх з обласної газети «Одеські вісті» та районки «Хлібороб».
Відповідь же на запитання, коли центральна бібліотека знову запрацює у звичному режимі, зависає у повітрі. Хтось, здвигуючи плечима, припускає, що, мабуть, аж у травні тут буде лад. Правда, хотілося б, щоб влада пошвидше подбала про умови праці жінок–бібліотекарів і допомогла владнати проблеми до 8 Березня. Це, безперечно, був би для них справжній і довгоочікуваний подарунок! Тим паче, що нині у районній бібліотечній мережі трудяться лише представниці кращої половини людства.
Якщо говорити про подальший розвиток бібліотечної справи, то наприкінці минулого року депутати районної ради скасували своє попереднє непродумане рішення стосовно оптимізації мережі бібліотечних закладів, що стало причиною закриття бібліотек в селах Велика Василівка, Ясенове–Перше, Жовтневе та Антонівка. І хоча чиновникам від культури вдалося зберегти за рік не менше 200 тисяч бюджетних гривень, проте авторитету їм це не додало. На щастя, виправити становище вдалося завдяки Постанові Верховної Ради України від 8 лютого 2012 року «Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». Зважаючи на те, що в селах відбувалося інтенсивне закриття закладів культури, що привело до негативних соціально–економічних наслідків, народні депутати України минулого скликання запровадили до кінця 2015 року мораторій на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості.
І з 1 січня поточного року повністю відновили свою роботу бібліотечні заклади в Антонівці, Ясеновому–Першому та Великій Василівці, де працівниці власним коштом з допомогою рідних і близьких зробили ремонт приміщень і облаштували свої робочі місця. Коли з роботою на селі дуже сутужно, то і не на такі жертви її шукачам доводиться йти. Стосовно села Жовтневого, то керівництво Любашівської селищної ради вишукує кошти, щоб викупити у місцевого фермера приміщення, де раніше була бібліотека, та забезпечити, як мовиться, доступ людям до книжкової мудрості. Тим більше, що у цьому селі мешкає дуже багато дітей шкільного віку. А за браком клубу бібліотека знову стала б справжнім осередком культури. Як це було раніше, і не лише в цьому селі.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Після візиту генерала
У жовтні минулого року начальник Го–ловного управління МВС України в Одеській області генерал–майор міліції Сергій Дмитрович Рєзников відвідав декілька північних районів (про це писали «Одеські вісті» від 18 жовтня 2012 року). Основною метою робочої поїздки був прийом громадян, що проводився у Великомихайлівському ра–йвідділі міліції, але посадовець також побував у Ширяївському та Фрунзівському районах, щоб особисто ознайомитися з умовами роботи правоохоронців.
Того дня, спілкуючись із журналістами, Сергій Дмитрович відзначив не надто хороший стан деяких райвідділів. Зокрема, умови роботи фрунзівських працівників міліції потребували значного покращення. І в цьо–му С. Рєзников пообіцяв свого сприяння.
Відтоді минуло чотири місяці, тож ми вирішили поцікавитися, що змінилося в буднях правоохоронців Фрунзівського району.
Щойно переступили поріг райвідділу, як були приємно вражені теплом у приміщенні.
– Не дивуйтеся так, – зустрів нас начальник РВ УМВС України у Фрунзівському районі Віктор Михайлович Боярчук. – Нині стовпчик термометра в кабінетах не опускається нижче 24 градусів, хоча декілька років люди взимку мерзли на своїх робочих місцях. Нам вдалося значно покращити умови роботи правоохоронців, коли провели заміну котлів і теплотраси. На це були виділені кошти обласним управлінням внутрішніх справ.
Слід зазначити, що під керівництвом підполковника міліції Віктора Михайловича Боярчука особовий склад Фрунзівського районного відділу внутрішніх справ працює лише ледь понад рік. За цей час сталося чимало позитивних змін. Та найбільше жителів району радує те, що нарешті так гостро не стоїть проблема з кадрами. Адже останніми роками в міліції був постійний некомплект працівників, а це істотно позначалося на оперативності та якості роботи.
– Звичайно, жодна установа чи організація не працюватиме ефективно, коли матиме ряд не заповнених вакансій, – зазначив Віктор Боярчук. – Тож перше, за що я взявся після призначення на посаду начальника райвідділу міліції, – це формування якісного, працездатного та цілеспрямованого колективу. Звичайно, така важлива робота не проводиться за один день. Тому кожен співробітник мав достатньо часу, аби проявити свої найкращі професійні якості. У результаті на сьогоднішній день до райвідділу міліції прийшло чимало як нових людей, так і досвідчених фахівців, які здатні ефективно й оперативно виконувати поставлені завдання. Загалом особисто я задоволений нинішнім складом співробітників. Тим паче що нам вдалося заповнити практично всі вакансії, виняток становлять лише чотири посади. Але це вважається робочим некомплектом, який допускається в практиці міліції.
Звичайно, добір кваліфікованих кадрів – це лише половина справи кожного керівника. Окрім цього, надзвичайно важливим є створення для людей нормальних умов роботи. Тому чимало зусиль було спрямовано на дотримання належного температурного режиму, забезпечення необхідною кількістю комп’ютерів, оргтехніки, одягом, взуттям, службовими автомобілями тощо. Нещодавно завершено внутрішній ремонт приміщення, створено нормальні побутові умови.
– Все це дуже важливо, адже відомо: людина більшу частину свого життя проводить на роботі, тож завдання кожного керівника – зробити будні своїх підлеглих якщо не комфортними, то хоча б приємними для виконання службових обов’язків, – зауважив Віктор Михайлович. – Щоб дати деяке уявлення про масштаби позитивних перетворень у Фрунзівському райвідділі внутрішніх справ, наведу лише одну цифру: на покращення умов діяльності працівників міліції у 2012 році було спрямовано майже півмільйона гривень. Причому левова частка цих коштів надійшла завдяки клопотам начальника Головного управління МВС України в Одеській області Сергія Дмитровича Рєзникова.
– Вікторе Михайловичу, і все ж іноді чути нарікання на роботу дільничних інспекторів. Деякі сільські голови стверджують, що бачать працівників у міліцейській формі лише в разі скоєння злочину. Натомість їм хотілося б, щоб дільничники частіше навідувалися на підпорядковані території.
– Такі нарікання доводилося чути і мені. Але я б також хотів, щоб сільські голови зробили хоча б один крок назустріч міліції. Сьогодні створити слідчо–оперативну групу для відпрацювань тієї чи іншої території району – не проблема. Для цього на п’ять зон обслуговування є семеро дільничних інспекторів, маємо у достатній кількості службові автомобілі. Єдина проблема – забезпечення пальним. Тож коли б очільники громад району співпрацювали з органом внутрішніх справ, не було б і подібних нарікань. Щодня працівникам міліції доводиться виїжджати на десятки викликів громадян району, до того ж усі повідомлення про правопорушення стікаються до чергової частини райвідділу. Ми здатні оперативно реагувати на звертання жителів району, а от просто приїхати до якогось села, щоб провести звичайний прийом громадян поки що не маємо можливості. Та, у залежності від розміру фінансування, таку роботу плануємо у перспективі.
Хочеться сподіватися, що у світлі всіх позитивних змін, які відбулися останнім часом у райвідділі, мої колеги й надалі працюватимуть чесно та сумлінно. І нехай кожен працівник міліції своєю щоденною діяльністю доводить: не місце прикрашає людину, а людина – місце.
– Дякую за розмову і бажаю успіхів у вашій нелегкій праці.
Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Фрунзівський район
