Ускладненням при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, а також кишковим кровотечам була присвячена розмова журналістів із заслуженим лікарем України, доцентом ОНМедУ Петром Пустовойтом.
Під виразкою розуміють утворення більш-менш стійкого осередкового дефекту у стінці порожнистого органу (шлунку, дванадцятипалої кишки), причому деструктивний процес розпочинається з боку слизової оболонки. За глибиною ураження виразки можуть бути поверхневі, такі, що обмежуються лише слизовою оболонкою, і глибокі, що захоплюють м'язову і серозну (очеревинну) оболонки органу.
Частіше на них страждають чоловіки віком 35 – 45 років. У жінок виразкова хвороба трапляється у 4-5 разів рідше.
Тло для розвитку захворювання створює підвищена кислотність – велика кількість соляної кислоти і ферменту пепсину, який руйнує білки. У нормі руйнування слизової оболонки цим агресивним середовищем не відбувається, тоді як при виразковій хворобі спостерігається мовби «самопереварювання» її, причому за участю мікробів, що живуть у порожнині шлунку. Їхня назва – helicobacter pylori.
Проте у похилому віці виразкову хворобу діагностують у пацієнтів з нормальною і навіть зниженою кислотністю. У них це пов'язано з наявністю цілої низки інших патологій.
Для виразкових болів характерний зв'язок із харчуванням. При локалізації виразки у шлунку болі виникають після їжі – тим швидше, чим «вище» виразка (тобто ближче до стравоходу); натще болі заспокоюються. При виразках дванадцятипалої кишки типові так звані голодні і нічні болі, які, навпаки, зменшуються або минають одразу після їжі, а через кілька годин поновлюються.
Спровокувати напад болю можуть емоції, стреси. Причому, не тільки негативні. Хворому на виразку шлунку протипоказано навіть дуже радіти. Він мусить намагатися підтримувати себе у відносній рівновазі.
Під час загострення приблизно у 30 – 40% хворих спостерігаються блювота, причому вміст блювотних мас кислий на смак. Блювота характерніша для виразки шлунку і при розвиткові виразкового стенозу (звуження шлунка рубцями); в останньому разі блювоти часті, виникають легко і без зусиль, приносячись величезне полегшення. При стенозі відбуваються блювоти застійним шлунковим вмістом, з поганим запахом. Часто у блювотних масах є їжа, з'їдена напередодні. Для виразок із надмірно високою кислотністю характерні запори, часто з кишковими кольками. Нарешті, у виразкових хворих часто спостерігається почуття внутрішньої напруженості і підвищена дратівливість. Це – не причина, а наслідок виразки, результат неправильної рецепторної діяльності нервової системи загалом. Часто вже за своїм настроєм хворий розуміє, що розпочалося загострення захворювання.
Петро Іванович констатував збільшення кількості випадків захворювання у зовсім молодих людей – віком 17 – 20 років. Найчастіше до цього призводить неправильне харчування і захоплення стравами швидкої кухні, насиченими синтетичними компонентами, гострими приправами, соусами, а також захоплення спиртним. Усю цю «хімію» і напої, що підвищують кислотність, шлунок, на жаль, не любить.
До розвитку виразки призводить і приймання лікарських препаратів, що ушкоджують слизову оболонку шлунку. Зокрема, аспірину. Про це особливо слід пам'ятати тим, хто вже лікував виразку. Оскільки вона належить до захворювань із високою ймовірністю рецидивів. І зіштовхнувшись із виразкою одного разу, потрібно цілком змінювати раціон харчування, віддаючи перевагу дієті, а також спосіб життя і стиль своєї поведінки.
Петро Пустовойт розповів про досвід лікування виразок різної локалізації на базі обласної клінічної лікарні. Медики застосовують сучасні ліки, ендоскопічні та традиційні хірургічні методи лікування.
Загрозливими для життя людини є також шлунково-кишкові кровотечі. Буває, коли начебто все гаразд, людина раптом відчуває напад слабкості, коли їй навіть важко говорити. У неї частішає пульс, падає артеріальний тиск, починає дзвеніти у вухах, можлива непритомність.
Про початок кровотечі свідчать кривава блювота і практично чорний кал. Щоправда, коли крововтрата невелика, процес прихований і його можна діагностувати тільки шляхом лабораторного дослідження.
До кишкових кровотеч призводять запущені виразки (у 40-60% випадків), гастрити, грижі, онкологічні та інші захворювання.
Лікування кишкових кровотеч може бути як консервативним, так і хірургічним. Усе визначається тяжкістю стану хворого і мірою загрози для його життя.
