У багатодітній родині Денесюків, що мешкає у Слюсаревому, найменший – чотирирічний Давид – любить поніжитися та погратися. Старший від нього на два роки Святослав, або Святик, як називає його мама, виявляє схильність до навчання. Нині він ходить до школи і готується до першого класу.
Шестикласник Вадим та восьмикласник Андрій цікавляться технікою. А найстарший Олександр – надійна опора батька. Він навчається у школі пасічників, що в Полтавській області. Зацікавлення бджільництвом перейшло від Олександра-старшого, який має свою пасіку.
Донька Вероніка – дев’ятирічна красуня, прагне в усьому бути схожою на матір: шити, вишивати, плести, виробляти різні красиві речі майже з нічого.
Таке багатство – шестеро янголяток мають Світлана та Олександр Денесюки. Вони їх плекають, виховують, навчають жити. Втішає, що за основу в цій сім’ї беруться насамперед не матеріальні статки, а добрі людські стосунки.
– Так мене виховували, і я своїх дітей навчаю поваги до старших, шанувати вчителів, батьків. Коли діти не праві, обов’язково повинні вибачитися, – розповідає Світлана Андріївна. – Старші допомагають по господарству бабусі Наді, моїй матері, якій вже 82 роки, а також свекрусі. Разом з дітьми пораємося по господарству, всі разом і відпочиваємо, – така сімейна філософія Денесюків.
Жінка додає, що їй не важко з дітьми, адже сама зростала у багатодітній родині, в якій виховувалось удвічі більше – дванадцятеро дітей. Хоча нині брати й сестри роз’їхалися хто куди – до Росії, Естонії, Сполучених Штатів, але підтримують родинні зв’язки.
Сім’я Денесюків прагне харчуватися овочами, ягодами та фруктами з власної садиби. Обробляє родина до 50 соток городу. Також утримує чимале підсобне господарство: корову, кури, качки, кролі, свині, нутрії, раніше й перепелів розводили. А для душі чоловік розводить голубів, є й парочка породистих.
У селі Олександра-старшого знають як майстровитого чоловіка; за що не візьмуться його руки, все виходить добре. У сільській оселі, як у міській квартирі, – водопровід (проведений автономно від колодязя), ванна, туалет та інші побутові зручності.
Світлана зізналась, що їй подобається, як і чоловікові, ловити рибу. Для цього виїжджають на річку Південний Буг, що за кілька кілометрів від Слюсаревого, мають свій човен.
– Одного разу впіймала десятикілограмового коропа, – співбесідниця пригадує найбільший свій улов. – Захоплююсь риболовлею ще з дитинства, – говорить Світлана Андріївна.
Попри всі свої численні клопоти, ця жінка встигає ще й інших діток навчати рукоділлю. У її домівці кілька разів на тиждень працює щось на зразок самодіяльного гуртка, який відвідують восьмеро діток.
– До 8 Березня ми зробили подарунки – квіти із бісеру. Потроху вивчаємо різні види рукоділля. Спеціально для цього замовляю необхідну літературу поштою із «Книжкового клубу». Наступного разу будемо опановувати техніку квілінгу, допоміжний матеріал для роботи вже придбала, – розповіла жінка.
А потім ми із Світланою Андріївною ще розглядали сімейні фотознімки, на яких відображені найцікавіші моменти із насиченого життя родини. Знімків багато. На них зафіксовані події і домашні, і дитсадківські, і шкільні, і на відпочинку.
– Ось ми в міському зоопарку, а це – у Софіївці, в Умані, – це вже підказують діти, що прийшли зі школи.
У родині Денесюків, я упевнена, попереду цікаве життя. Є у них головне, що міцно об’єднує всіх, – любов. І насамперед – материнська. Світлана Андріївна гідна високого материнського звання, тому саме вона названа переможницею у номінації «Багатодітна мати» районного конкурсу «Жінка року-2013», що був проведений до Дня 8 Березня.
