«Одеські вісті» повідомляли читачів про те, що цими днями Софія Миколаївна Рябошапченко, представниця давнього слов’янського роду Лимичів, що мешкає у селищі Ширяєвому, святкувала свій 75-річний ювілей. Власкор газети побувала на цьому родинному вечорі. Спілкування з іменинницею та її гостями залишили приємне враження.
Софія Миколаївна народилася у Польщі, після війни родина переселилася до Дрогобицької області, а в 50-х роках – переїхала на Одещину, до села Пейчевого Ширяївського району. Тут жінка весь вік пропрацювала у колгоспі нормовою та на фермі, відгодовувала свиней.
Софія Миколаївна виховала чотирьох дітей – трьох синів-соколів та доньку-горлицю. Має семеро онуків та шестеро правнуків. Усі вони з’їхалися і злетілися з різних куточків, аби привітати свою неньку, бабусю та прабабусю із ювілеєм. Софію Рябошапченко щиро привітали керівник родинної громадської організації «Фонд роду Лимичів» великий князь Андримир, який приїхав із Рівного, та голова Одеської обласної родинної організації Віктор Лимич.
Софія Миколаївна і в свої 75 – жвава, енергійна і готова до нових вражень, що дарує їй життя. Важке воєнне та повоєнне дитинство, нелегка селянська праця не зломили цю жінку. Вона охоче допомагає відродити історію родини Лимичів, активно працює в обласній організації Фонду і підтримує зв’язки із ріднею із інших областей України та зарубіжжя.
Під час ювілейного вечора відбулася цікава розмова із Андримиром (Андрієм) Лимичем, керівником родинної громадської організації «Фонд роду Лимичів», що створена 2000 року з його ініціативи.
Народився Андрій Іванович у Сибіру, куди його батько безневинно був засланий 1940 року. Андрій ще у дитинстві хотів повернутися на історичну батьківщину, охоче їздив на гостини до діда в Гарячківці, що на Вінниччині. Там майже половина сільчан мала прізвище Лимичів.
Свої дослідження Андрій Іванович розпочав коли повернувся на Україну після 30 років життя в Росії. Оселився в Рівному. Багато часу просиджував у архівах, бібліотеках, спілкувався з науковцями, шукав підтримки у працівників МВС, завдяки яким вдалося віднайти представників роду в Україні, і не тільки.
В 2000 році в Рівному відбулася зустріч–з’їзд рідних людей та створено громадську організацію — «Всеукраїнський фонд роду Лимичів». Нині у родинному Фонді зареєстровано понад п’ять тисяч осіб. Сьогодні Лимичі живуть у 17 областях України. Більшість з них – у Львівській, Вінницькій, Рівненській, Миколаївській, Одеській, Донецькій, Кіровоградській областях і в Криму. А також в Росії, Хорватії, Канаді, США, Аргентині, Австралії, Франції. Усі вони підтримують зв’язки. Варто сказати, що це єдина громадська родинна організація, що діє в Україні і має свій статут, символіку, гімн, провадить родинні збори та займається доброчинністю.
– На початку 2005 року була розкрита тисячолітня таємниця нашого роду: фамільний код! Стало відомо, що наш найдавніший предок – Елем – син хорватського короля Мирослава. Нащадки принца Елема стали зватися Елемичами, а згодом – Лемичами – так виникло родове ім’я – прізвище. Західно-християнському імені Елем відповідає східно-християнське (православне), рідковживане українське ім’я Елим. Отже й прізвищу Елемич відповідає прізвище Елимич. Сучасне – Лимич! Родинна громадська організація «Фонд роду Лимичів» об’єднує не тільки носіїв фамільного коду, а також і кровних вихідців з давнього роду, прізвища яких з часом змінилися, але діди-прадіди мали корінне – Лимич, Лемич, – розповів Андрій Іванович.
Він нині удостоєний почесного титулу «Великий князь Андримир», адже доведено, що його першопредок – хорватський принц Елем походить з великого княжого роду.
Таку цікаву історію роду довідалась у Ширяєвому на ювілейному вечорі Софії Миколаївни. Відчувалося, що це було щось більше за святкування для народження чи навіть ювілею. Це було скоріш єднання роду як носія давніх звичаїв і національних традицій.
