По закінченні філологічного факультету Одеського державного університету імені І.І. Мечникова Василь Колпаков разом з дружиною Надією поїхали працювати за направленням. Згодом повернулися до Роздільної. Василь влаштувався на роботу до районної газети «Вперед» на посаду кореспондента сільгоспвідділу. Як вважає, йому пощастило працювати поряд з досвідченими журналістами, мудрими людьми, колишніми фронтовиками Євгеном Григоровичем Дєдухом, заступником редактора Іваном Онисимовичем Хоменком, відповідальним секретарем, завідувачем сільськогосподарського відділу Анатолієм Тимофійовичем Гордієнком та іншими. Саме у них вчився журналістській майстерності, набував досвіду.
Його матеріали були цікавими і змістовними, привертали увагу читачів. У вісімдесяті В. Колпакова направили на факультет журналістики Київської вищої партійної школи, яку він успішно закінчив. Повернувшись до Роздільної, був призначений редактором районної газети, яку очолював близько десяти років.
Працював в обласних газетах «Вестник региона», «Чорноморські новини», був власним кореспондентом «Одеських вістей».
Доля так розпорядилася, що знову повернувся до рідної газети «Вперед» і очолив це видання. Його ім’я знане як у Роздільнянському районі, так і в області. Василь Вікторович не зупиняється у своїх творчих пошуках. Він є автором кількох книг. Одна з останніх – це збірка нарисів і замальовок про колишніх керівників району, героїв війни і праці, фронтовиків, людей, які зробили вагомий внесок у розвиток району. Книга викликала жвавий інтерес.
Якось мешканець Роздільної В.Я. Буковський розповів авторові цих рядків: «Якби не Василь Вікторович Колпаков, я б ніколи не взявся за написання трилогії «Гірка правда» про тутешніх німців-колоністів. Я йому щиро вдячний за ідею і пораду. З його легкої руки у мене з’явилося прагнення поділитися зібраним матеріалом із земляками. Він вміє підтримувати людей у їхніх творчих задумах».
Бажання творити добро Василь Вікторович прищеплює своїм колегам, з якими трудиться лікоть до ліктя. Відтак, у нашому невеликому творчому колективі панують взаємоповага, порозуміння, взаємопідтримка. Кожен працівник вболіває за спільну справу. Найкращим показником цього є листи і телефонні дзвінки до редакції, у яких читачі висловлюють слова вдячності за опубліковані матеріали.
Вчора наш колега відзначив свій ювілей – 60-річчя з дня народження. Бажаємо йому міцного здоров’я, благополуччя і щоб завжди залишалося гострим його перо.
