Рак підшлункової залози належить до числа відносно рідкісних (2-3 відсотки усіх раків) і значно частіше спостерігається у чоловіків, головним чином віком старших
50 років. Ризик захворювання є вже після 30 років з піком після 70 років. Ракові пухлини найчастіше містяться у голівці підшлункової залози (75 відсотків випадків), рідше вражаючи її тіло та хвіст. За гістологічною будовою – це найчастіше аденокарциноми
(95 відсотків), нерідко скірозної будови. До передракових станів відносять хронічний панкреатит, кісти й доброякісні пухлини підшлункової залози. Захворюваність на рак підшлункової залози може бути пов'язана з тютюнокурінням, цукровим діабетом, впливом азбесту. Ризик карциноми підшлункової залози значно зростає у хворих зі спадковими формами панкреатиту.
Симптоматика раку голівки підшлункової залози може бути розділена на два періоди. У ранній стадії захворювання мало турбує хворих, і вони не звертаються по медичну допомогу. Першим симптомом хвороби, що насторожує, найчастіше є біль в епігастральній області й підребер'ях, іноді з іррадіацією в спину (болі, що оперізують), з наростанням інтенсивності вночі. Можливі тромбофлебіти мігруючого характеру. Надалі характерне прогресуюче зниження маси тіла без зрозумілої причини, важкість у підложечній області після їжі, загальна слабкість і втрата працездатності. У другому періоді, при прогресуючому збільшенні пухлини з'являється провідна ознака раку голівки підшлункової залози – жовтяниця. Вона починається поволі, потім швидко наростає до значної інтенсивності фарбування шкіри із зеленувато-бурим відтінком. Долучається сильна сверблячка шкіри й знебарвлення калу. Оскільки стискання загальної жовчної протоки пухлиною голівки не припиняється, крім жовтяниці, виникають важкі розлади травлення: цілковита втрата апетиту, особливо до м'яса й жирів, нудота, відрижка, блювота, пронос, наростають зневоднювання організму, кахексія (стрімке зниження маси тіла). Пальпація пухлини на ранніх стадіях важка й стає можливою при значних розмірах пухлини або при метастазуванні. Частіше при об'єктивному дослідженні, крім жовтяниці, визначається збільшення печінки і жовчного міхура, тому що останній переповняються жовчю, що не має виходу по протоці. При проростанні пухлини у дванадцятипалу кишку або шлунок може розвитися кровотеча або стеноз. Рак тіла або хвоста підшлункової залози виявляють рідше, і проявляється він на пізніх стадіях, оскільки пухлини такої локалізації викликають механічну жовтяницю тільки у 10 відсотках випадків.
Лікування раку підшлункової залози хірургічне. У попередні роки операції зводилися до накладення того або іншого співустя для відведення жовчі у кишечник. За останні десятиліття хірургія цієї галузі досягла значних успіхів. При ранніх, нерозповсюджених формах раку роблять складну операцію – панкреато-дуоденальну резекцію, видаляючи частину підшлункової залози разом із протоками й дванадцятипалою кишкою, а потім складними реконструктивними прийомами відновлюють шляхи проходження жовчі й кишкового вмісту. Але така радикальна операція можлива лише в 10 – 25 відсотків хворих. При розповсюджених процесах і особливо при наявності метастазів, які рак підшлункової залози дає досить рано в прилеглі й віддалені лімфатичні вузли черевної порожнини, роблять зазначені вище паліативні операції. Променева терапія малоефективна. Деякі успіхи є при проведенні хіміотерапії. Після проведеного лікування тимчасові ремісії відзначені у 20 – 40 відсотках хворих.
При пухлинах панкреато-дуоденальної зони прогноз серйозний, тому що раннє розпізнавання цих пухлин у більшості випадків утруднене й виконання радикальних втручань можливе лише в обмеженому числі випадків. Майже у 70 відсотків хворих діагноз ставлять пізно. Результати лікування таких хворих у зв'язку із цим дуже погані. У США аденокарцинома підшлункової залози посідає четверте місце у структурі онкологічної смертності.
Загальні заходи профілактики: відмова від тютюнокуріння, виключення впливу шкідливих чинників зовнішнього середовища, професійних шкідливостей (азбестовий пил), своєчасне лікування хронічного панкреатиту, цукрового діабету, систематичні профілактичні огляди.
Петро МУРАВЙОВ, кандидат медичних наук, асистент кафедри хірургії № 2 ОНМедУ, лікар-хірург Одеського обласного медичного центру
