Дедалі частіше з пришкільного стадіону в селі Велика Василівка під хлоп’ячі вигуки захоплення злітають у синє небо радіокеровані моделі літаків. У їх пілотуванні практикуються члени гуртка авіамоделізму Великовасилівської ЗОШ І-ІІ ступенів під керівництвом вчителя праці та інформатики Сергія Валерійовича Стадника. За п’ять років школярі власноруч виготовили понад півсотні копій справжніх літаків. Заради захоплення дітей педагог не пошкодував власного гаража, де й розташована майстерня. Верховодить юними авіаконструкторами син учителя, десятикласник Володя, який навчається у сусідньому Троїцькому.
– Спочатку літачками захопився син, розпочавши майструвати звичайні моделі з підручних матеріалів, а вже коло нього – і тато, – усміхаючись, розповідає Сергій Валерійович. – Необхідні креслення Володя віднаходив в інтернеті. Коли моделям у хаті стало затісно, а до моделювання долучилися ще й мої учні, зрозумів, що потрібно відкривати гурток авіамоделізму. Невдовзі вироби гуртківців уже демонструвалися на щорічних ярмарках педагогічних інновацій у Любашівці.
Кілька років тому Володя Стадник небезпечно захворів. Лікувався в Одесі, Києві, але улюбленого захоплення не полишав. Натхненно майстрував моделі, спілкувався з друзями в інтернеті, знайшов чимало однодумців. Навіть взяв участь у міжнародному конкурсі з авіамоделювання, оголошеному одним із російських сайтів. Здивуванню хлопця та його батька не було меж, коли одна посилка із запчастинами – електодвигуном та електронікою – надійшла з Росії, інша – з Гонконга. Це була нагорода за здобуття допитливим і талановитим юним конструктором призових місць. І, що найголовніше, – вона окрилила Володю, надихнула запустити високо в небо одну зі своїх моделей. Крім того, один з його інтернетівських дорослих друзів – бельгійський режисер Ксав’єр – передав хлопцеві через волонтерів просто до лікарні летючу модель свого справжнього літака «Цесна-182». Тож не дивно, що після операції Володя швидко почав видужувати, і хоча пересувався ще з допомогою милиць, навчився пілотувати авіамоделі. Спочатку без аварій не обходилося – літачки від жорсткої посадки розбивалися, але досвіду хлопець набував швидко, і авіакатастрофи на шкільному стадіоні стали рідкістю.
Якось від бельгійського друга надійшла звістка про його намір прилетіти на Одещину на своїй «Цесні». Та, на жаль, пілоту-аматору не надали повітряного коридора, тому свою подорож до Великої Василівки він відклав, як то мовиться, до кращих часів.
Сьогодні в сучасних магазинах і клубах, присвячених авіамоделізму, можна знайти і необхідні для самостійного складання авіамоделей матеріали, і набори, практично цілком готові до польотів. За словами педагога Сергія Стадника, авіамоделізм – дуже дороге задоволення. Необхідне обладнання коштує декілька тисяч гривень, воно не по кишені батькам сільських дітей. Мабуть, не знайдеться жодного з них, хто зміг би, наприклад, продати корову-годувальницю задля захоплення своєї дитини.
Нещодавно у школі проходив районний семінар класних керівників на тему «Виховання всебічно розвиненої особистості, сповненої патріотичних почуттів та поваги до народних традицій». Вчителі, які приїхали з багатьох шкіл, дивувалися виставленій колекції різноманітних моделей літальних апаратів, виготовлених руками школярів із сільської глибинки. Це єдиний авіамодельний гурток у районі. Літаки майстерно виготовлені з урахуванням усіх аеродинамічних характеристик.
Потім були показові польоти. Незважаючи на поривчастий вітер, «Цесна» стрімко піднялася в небо. Пілот В. Стадник уміло керував моделлю з допомогою дистанційного пульту. Невеликий літак, розвиваючи швидкість 60 кілометрів на годину, підпорядковувався кожній його команді, демонструючи глядачам фігури вищого пілотажу. Після кількох хвилин дивовижного польоту Володя майстерно посадив «Цесну». Його очі світилися радістю.
– По закінченні школи хочу вступити до Харківського авіаційного університету, – поділився планами школяр. – Мрію стати конструктором повітряних суден і піднятися в небо за штурвалом справжнього літака.
