Леоніда Гуданіча – стрункого, спортивної статури та із зосередженим поглядом молодого чоловіка – знає кожен житель Миколаївки. По-перше, земляк. Тут народився і виріс, тут-таки живуть і працюють його батьки.
А по-друге, саме в рідному селі йому вдалося реалізувати свою давню заповітну мрію – відкрити спортивну секцію, в якій займаються хлопчики та дівчатка.
Сьогодні Леонід – інструктор Миколаївського осередку Одеської федерації рукопашного бою. Осередок відкрито нещодавно на базі місцевого навчально-виховного комплексу «Світанок». Але до цього Леоніду довелося йти багато років і непростими дорогами…
Спорт полюбив іще з дитинства. Після школи, навчаючись в Ананьївському технікумі бухгалтерського обліку та сільського господарства (нині це державний аграрно-економічний технікум), крім рукопашного бою, самостійно займався ще й кікбоксингом.
По закінченні навчання жив і працював в Одесі, далі вдосконалював свою майстерність в улюбленому виді спорту, займаючись ним у складі команди Одеської федерації рукопашного бою. Леонід брав участь у чемпіонаті України, має третій розряд. А його менший брат Сергій – кандидат у майстри спорту з того ж таки рукопашного бою.
Декілька років тому на змаганнях із бойового самбо Леонід зазнав серйозної травми – тяжкого перелому ноги. Але це не зламало його, не поселило в душі розпачу. Спортмен далі тренувався.
Разом з тим усі ці роки Леоніда не полишала мрія відкрити секцію рукопашного бою у своєму селі. Насамперед тому, що для підлітків-односельців це деякою мірою вирішує проблему дозвілля, дає можливість сільським дітям повноцінно займатися спортом.
У лютому за підтримки Одеської федерації рукопашного бою, районної та місцевої влади секцію відкрито. На початку в ній було трохи більше 40 хлопчиків і дівчаток, а сьогодні їх 55. І що найголовніше, діти охоче займаються і прагнуть досягати значних результатів, перемагати. А це – потужний стимул для самореалізації, як вважає тренер Леонід Васильович Гуданіч. Він переконаний, що заняття єдиноборствами – це не лише спорт, а й фундамент для самоствердження у подальшому житті. Переконався на власному прикладі.
Та спорт – не єдине заняття Леоніда. Є у нього час і на хобі – бджільництво. Займається ним самостійно ось уже 5 років, має 30 вуликів. А прищепив Леонідові цікавість до цієї корисної справи його дядько Микола Васильович Глух, якому хлопець іще з дитинства допомагав поратися на пасіці.
Приємно відзначити, що Леонід Гуданіч іще й пише вірші. І його поетичні доробки неодноразово відзначалися заохочувальними призами об'єднання «Інтелектуальний форум» сайту «Одеський форум». Адже в його віршах – саме життя як воно є: то посміхається весна і плаче осінь, то владарює зима, вриваючись шаленим вихором подій у людські долі. Ось кілька рядків:
Сколько раз на волнах нас качало
И лицо обжигало холодной водой,
В тихой гавани ищем причалы,
Ищем в гавани берег родной…
Схоже, Леонід, повернувшись до рідного села, знайшов свою гавань.
