Лохотрон на початку 90-х починався з наперсточників у підземних переходах. Потім, трохи згодом, «свіжий струмінь» внесли кидали офісного вигляду. Пам’ять зберегла таку картинку: перехожого, який і не збагне, що, власне, діється, майже силоміць витягають із натовпу, відводять за найближчий лоток і оголошують переможцем речової лотереї. Комбінація закінчувалася простим фокусом. У довірливих відбирали гроші, адже приз, як з’ясовувалося, треба було ділити на двох. За хвилину спантеличений «щасливчик» опинявся на тротуарі.
У кидальської сарани є одна характерна прикмета. Вона плодиться майже миттєво. Складається враження, що десь, у якомусь шахрайському НДІ, послідовно розробляється підступне ноу хау, складається план, мобілізується злочинна рать, призначається дата... І пішло-поїхало... Лохотронська пандемія майже одночасно охоплює міста і містечка, вокзали і ринки, столицю і провінцію.
Розумників сьогодні хоч греблю гати. Вищі навчальні заклади плодять армії не потрібних нікому фахівців, для яких диплом стає перепусткою у безробіття. Хтось шукає роботу, а хтось прагне гарного життя. У хід ідуть усі засоби. Спритники вигадують нові злочинні ходи, мета котрих – за будь-яку ціну ошукати співгромадян і, не поворухнувши пальцем, набити власні кишені.
До того ж кидальські «університети» сьогодні з успіхом діють і в місцях позбавлення волі. Тут на «обмін досвідом» вистачає часу. Тому ж бо лохотронська пошесть і поширюється, мов лісова пожежа, оформлюючись у розгалужену злочинну мережу.
Телефонні кидали, наприклад, візьмуть вас тепленьким, повідомляючи про те, що вашу дитину затримано за скоєння тяжкого злочину. Ви повірите їм? Скоріш за все – так! Принаймні, в перші хвилини розмови, і не виключено, що й остаточно! Можливо, з вас не викачають гроші, але підвищений тиск і «швидку» вам забезпечено. А ще й образу на весь білий світ.
Як з’ясовується, злодії діють не тільки методом тралу, отруюючи людям настрій, навмання набираючи номери з телефонної книги. Злочинні аналітики старанно проріджують громадські мережі, де батьки виставляють напоказ предмет своєї особливої гордості – власних дітей, синів-підлітків, парубків-женихів.
Нещодавно один мій знайомий, людина з багатим життєвим досвідом, розповів, як глибокої ночі (а було близько третьої години) його підняв на ноги настирливий телефонний дзвінок. Сам по собі цей факт уже неприємний. Нічні дзвінки, звісно ж, не обіцяють нічого доброго. В голові миттєво закрутився вир тривожних думок. У слухавці щось посапувало, наче нічний співрозмовник добирав слова, а знайти їх йому було неймовірно важко.
– Тату, у мене проблеми...
– Що сталося? Чого мовчиш? Розповідай скоріше!
– Я... я людину...
У цей момент у розмову раптово втрутився протокольний голос, сповнений службової відстороненості:
– Хто вам затриманий? Син? Так ось... йому загрожує стаття за завдання тяжких тілесних ушкоджень. Від чотирьох до семи років позбавлення волі!
На цьому зв’язок урвався, залишивши мого знайомого наодинці з тяжкими роздумами.
За якийсь час телефон задзеленчав знову. Цього вистачило, щоб пригадати, що син колись займався тайським боксом (прихильником бойових мистецтв, екзотичних видів спорту у наш час є чи не кожен другий хлопчак), що у вісімнадцятирічному віці він втрапив у ДТП і також серед ночі звертався по допомогу. Ви встигнете пригадати, що у халепу можуть потрапити навіть цілком адекватні люди, як це нещодавно сталося з нашим земляком, популярним співаком Вітасом. За лічені секунди підсвідомість викине на поверхню безліч подібних випадків.
...Цього разу слухавку взяла друга дружина мого знайомого. Перша, рідна мати сина, померла кілька років тому.
– Мамо, у мене проблеми...
Жінка одразу зрозуміла, що має справу із злочинцями:
– Зараз вони у тебе справді з’являться!
«Синок» одразу зіскочив з лінії.
Наразі розкладемо ситуацію по поличках, відкинувши детективні подробиці, щоб реально оцінити загрозу, яка тільки, на перший погляд, не є невідворотною.
Безумовно, людина, перебуваючи в нормальному стані, одразу помітить «білі нитки» в діях злочинців. Кидали ж поводяться підступно і хитро. «Синок» белькоче у слухавку тільки декілька слів. Робиться це з однією зрозумілою метою, аби ви не впізнали, що голос належить зовсім не вашому чаду. «Міліціонер-слідчий» починає розмову, не відрекомендувавшись, що є грубим порушенням службової етики. Про неї кидали навіть не підозрюють, адже призвичаєні діяти нахабно, з нахрапом. І у вас не виникає запитання про те, навіщо міліції взагалі повідомляти батькам про скоєння злочину у разі, коли правоохоронці мають справу з повнолітнім злочинцем. Та ще й посеред ночі! Для чого такий поспіх?
Мета зрозуміла: задурити голову сонній жертві, збити її з пантелику, а далі вимагати гроші, призначивши їх передавання десь на підходах до якоїсь міліцейської дільниці і, звісно ж, пообіцявши зустріч із потерпілим.
Та нічна розмова мала щасливий поворот. Якби ж «мама» не розкусила «синочка», то він підказав би розв’язок проблеми, що був би оцінений у кругленьку суму. Що стосується ризиків, то визначити їхній ступінь не візьметься жоден фахівець.
У призначеному місці вас просто пограбують, навіть без особливого насильства, адже на нічній вулиці ви залишитесь віч-на-віч зі злочинцями, для яких, вийшовши із власної домівки з повною кишенею грошей, станете легкою здобиччю. Саме для цього вони і дзвонять людям по ночах.
І насамкінець, невеличка порада. Якщо вже вас втягнули в телефонну розмову, замість того, щоб нервувати і впадати в розпач, запитайте у «міліціонерів» прізвище «затриманого». На це запитання у них не буде відповіді.
Отож, будьте насторожі, не дозволяйте злодійській наволочі втягувати вас у сумнівні афери, вмійте і у скрутній ситуації володіти собою і контролювати свої дії.
Костянтин ЄЗЕРСЬКИЙ, полковник міліції у відставці
