Закон України «Про спеціальну економічну зону «Рені» (розташована на території морського порту Рені площею 94 га) спонукав іноземних інвесторів вкладати кошти у спорудження тут нових об'єктів. Одним з таких став комплекс ПП «Рені-Ліс» щодо перевантаження мінеральних добрив. Із уведенням його в експлуатацію примітивному перевалюванні «хімії» з неминучим забрудненням навколишнього середовища була протипоставлена сучасна технологія. Крім того, нова лінія дозволяє в автоматичному режимі змішувати добрива в необхідних пропорціях, пакувати їх у тару різного об’єму й відвантажувати замовникові.
Цей сучасний комплекс, де знайшли роботу 106 чоловік, успішно діяв донедавна. За словами виконавчого директора ПП «Рені-Ліс» Юрія Петку, торік підприємство навалювальним способом через порт Рені переробило 146 тисяч тонн вантажів, в упакуванні – 25 тисяч тонн, плюс 35 тисяч тонн зріджених газів. І от сьогодні це підприємство виявилося під загрозою зупинки:
– Коли ми побудували комплекс, усі раділи, – говорить інвестор, президент групи компаній «Марлена» (головний офіс – у Німеччині) Леонід Крашунський. – Півроку тому наші партнери – компанія «Білорускалій» повідомили нам, що Ізмаїльський порт одержує знижку на міндобрива – на 9 доларів за тонну. Ми одразу звернулися до начальника порту Рені Сергія Строя: треба щось робити! Нам сказали: не хвилюйтеся, ставки вирівняємо. Але «сказали» до справи не прикладається. Вантажопотік мінеральних добрив сьогодні ще тримається на особистих взаєминах, але якими б вони не були, а в бізнесі 9 доларів на тонні – великі гроші. І мова йде не лише про те, що мінеральні добрива підуть через порт Ізмаїл, – є реальна загроза, що ці вантажі перекинуть на румунський порт Констанца. Міністерство інфраструктури усвідомлює те, що відбувається?
На думку інвестора, стан справ ускладнює реформа, що почалася після набуття чинності у червні поточного року Закону України «Про порти». Тепер не зрозуміло, хто повинен займатися питаннями тарифів – порт як держпідприємство чи філія Адміністрації морпортів України?
Прокоментувати цю проблему ми попросили начальника служби маркетингу й договірної роботи Ренійської філії Адміністрації морських портів України Олега Шлюкова. Як же могло статися, що у двох портах, що сусідять, різниця у перевалюванні міндобрив становить 9 доларів за тонну?
– У 2012-2013 роках ситуація на Дунаї стрімко змінилася. Як відомо, Ізмаїльський порт втратив свій основний вантажопотік – продукцію із Полтави, і нове керівництво підприємства було змушене шукати альтернативні вантажі, – говорить О. Шлюков. – Вирішенням цього питання зайнялося і Міністерство інфраструктури. У підсумку воно забезпечило Ізмаїлу знижки щодо декількох вантажних позицій. Ізмаїл по суті штучно одержав преференції. За нашою інформацією, деякі фірми, які працюють із Ренійським портом, запланували на серпень переорієнтувати свої вантажі на порт Ізмаїл. Це означає, що постраждають і «Рені-Ліс», і порт Рені, який втратить збори й плату за використання причалів. І найобразливіше, що це відбувається в той момент, коли на ренійському напрямку активізувалися вантажопотоки, нам вдалося погасити заборгованість щодо зарплатні.
За словами О. Шлюкова, крім міндобрив, Ізмаїльський порт зараз претендує ще на один традиційний ренійський вантаж – транзитні окатиші, оскільки отримана 30-відсоткова знижка.
– Тоді треба чесно сказати, що порт Рені не потрібен, і почати процедуру його ліквідації, – говорить О. Шлюков. – Ми зі свого боку робимо все можливе, щоб клієнтура не страждала. Але якщо раніше, коли порт був єдиним підприємством, ми могли безпосередньо звертатися до керівництва Мінінфраструктури, Департаменту моррічтранспорту або «Укрзалізниці», то тепер, після поділу порту й портових функцій, це стало складніше. Наша позиція така: не можна створювати переваги для одного порту за рахунок другого. Проголошується, що між українськими портами не мусить бути конкуренції, а на ділі така конкуренція створюється й навіть стимулюється. Де ж зрозуміла транспортна політика у портовій галузі?
