«Моє майбутнє мені здається похмурим» – такою фразою з анкети-запитальника, використовуваної психологами для оцінки рівня тривожності дітей, можна стисло охарактеризувати психологічний стан молоді не лише в Україні, але й у всій Європі. Нестійкий психологічний стан найчастіше призводить до самогубства, однієї з провідних причин смертності серед молоді. Така ризикована поведінка як суїцид і самоушкодження багато в чому обумовлена імпульсивністю дитячого характеру. Цей чинник посилюється вживанням алкоголю, наркотиків, надмірним захопленням інтернетом і слабкою участю батьків у житті дитини.
Спільними зусиллями департаменту освіти та науки Одеської міськради та Інституту післядипломної інноваційної освіти ОНУ ім. І.І. Мечникова (кафедра клінічної психології) у загальноосвітній школі № 35 пройшла науково-практична конференція «Психічне здоров'я підлітків і молоді – проблеми і перспективи їх розв'язання».
Одним з доповідачів на конференції стала старший науковий співробітник Шведсько-Естонського інституту психічного здоров'я і суїцидології, професор Талліннського університету (Естонія) Меріке Сисаск. Вона поділилася з присутніми досвідом рідної країни та європейськими наробітками. Інститут суїцидології був заснований у 1993 році. У 1994 році показник суїцидальної активності в Естонії становив максимальне значення за усе ХХ століття – 42 особи на 100 тис. населення. Потім, протягом 20 років, рівень активності знижувався. До сьогоднішнього дня він знизився до 14 осіб на 100 тисяч.
– Згідно з естонською статистикою, – говорить Меріке, – щодо смертності серед чоловіків у віковій категорії від 15 до 20 років самогубство посідає 3-тє місце, серед жінок – 2-ге. На кожен скоєний суїцид припадає від 100 до 200 чоловік, які розглядають такий акт як єдино можливий вихід із життєвої ситуації,що склалася. У процесі своєї роботи психологи дійшли висновку, що самогубство слід розглядати не як вчинену дію, а як процес повторюваних спроб звести рахунки з життям. Їх налічується від 10 до 40.
– Європейський проект SEYLE, – розповідає професор Сисаск, – у якому брала участь Естонія, тривав з 2009 по 2011 рік і охопив ще 11 країн. Його основними завданнями було поліпшення психічного здоров'я підлітків шляхом зменшення їх ризикової та суїцидальної поведінки. Для кожної країни, з урахуванням її культурних особливостей, була запропонована адаптована програма запобігання суїциду. Для цього випадковим чином вибрали близько 1000 дітей віком 13 – 15 років. Школярі протягом 1,5 години заповнювали докладну анкету-запитальник, після чого з ними працювали психологи. Через кілька місяців вони заповнювали ту ж саму анкету. Ще через рік діти заповнювали запитальник знову. Пункти анкети стосувалися взаємин між підлітками і поглядів на певні життєві ситуації.
Перші результати показали: у середньому в європейських країнах 3 відсотки опитаних підліткового віку вважають, що життя не варте того, щоб жити, 1 відсоток підлітків постійно або дуже часто думає про самогубство. Аналіз даних також дозволив зробити висновок про замкнутість молодіжного середовища. Після спроби суїциду 50 відсотків обговорює це з друзями і лише 14 відсотків – з батьками.
У самій Естонії проект SEYLE був реалізований у три етапи: анкетування, робота зі шкільним психологом, візит до психіатра у випадку прояву суїцидальної активності. В Естонії дітям, які гостро потребують допомоги, така надається без черги. Протягом п'яти днів з ними провадиться робота в спеціальному психіатричному госпіталі. У звичайних випадках у черзі до психіатра можна простояти 2-3 місяці.
Не залишили без уваги дослідники й ситуації, пов'язані з суїцидальною поведінкою, а саме з нанесенням підлітками собі фізичних ушкоджень – порізів, опіків. У середньому по Європі таких дітей близько 28 відсотків. Тих, хто звернувся після самоушкодження до лікарів, – менше 2 відсотків. Така поведінка, на думку вчених, є яскравим показником високого рівня стресу в суспільстві.
У стані депресії перебуває 10 відсотків дітей, у стані передклінічної депресії – близько 30 відсотків. Також викликає побоювання рівень тривожності. 6 відсотків дітей перебувають у стані підвищеної тривожності, а за крок від такого стану – ще 32 відсотки. Психологи вважають, що увагу потрібно приділяти не лише клінічним і передклінічним станам тривожності, а й ранньому виявленню дітей, схильних до такої тенденції. У цьому зв'язку підлітків навчають, як реагувати, якщо твій друг розповів тобі про намір залишити цей світ.
Склад родини відіграє якщо не головну, то дуже важливу роль у показниках суїцидальності дітей. Для дівчаток, що живуть у родині з одним із батьків, ризик найвищий. Дівчатка, які живуть з обома батьками, найменш піддані ризику суїциду. Для хлопчиків особливої різниці немає. Результатом реалізації в Європі проекту SEYLE стало зниження всіх показників суїцидальної активності та депресії, особливо серед дівчаток.
На думку професора Мерике Сисаск, в Україні для того, щоб знизити ризик суїциду, необхідно провадити популяризацію позитивного мислення. У цьому контексті розглядаються три основні чинники впливу: родина, друзі, школа. У міру дорослішання підлітка, друзі й школа починають посідати в його житті більше місця, ніж родина. Тому реальний результат дають програми запобігання суїциду, впроваджувані в школах. Методи суїцидальної превенції повинні бути спрямовані на роботу з підлітками, що вже перебувають у групі ризику, і з персоналом шкіл, для того, щоб навчити виявляти таких дітей. Метою програм, подібних до SEYLE, має стати розвиток у дітей певних навичок, що дозволяють упоруватися із суїцидальними настроями й успішно протистояти їм.
