Григорій Кузьмич Довгань, як і багато його однолітків, одразу після визволення району від німецько-фашистських загарбників пішов на фронт захищати Вітчизну. Юнак проявляв зразки мужності у боях із ненависним ворогом. Бойовий шлях воїна позначений багатьма орденами і медалями.
Як зізнається фронтовик, на важких дорогах Великої Вітчизняної було і холодно, і голодно, і моторошно від страху. Але хлопець знав, що від нього і таких, як він, бійців залежить перемога. І мій земляк витримав усі важкі випробування, які випали на його долю. А був Григорій заряджальником гармати. Неодноразово траплялося, що під час боїв, бомбардувань гармату розбивало вщент. На його очах гинули товариші, а юнак уцілів.
Пишається своїм батьком його донька – Любов Григорівна.
– Багато довелося зазнати моєму рідненькому у молодому віці. Але він не осоромив високе звання фронтовика і визволителя народів Європи від фашистів, – розчулено каже жінка. – Я вдячна своєму батькові за те, що навчив мене відрізняти добре від поганого, цінувати щирі стосунки. Він для мене завжди був і є прикладом у житті.
День Перемоги Г. Довгань зустрів у Чехословаччині. Після завершення війни повернувся на батьківщину і все своє життя сумлінно трудився на виробництві. Роки, хвороби беруть своє. Та духом ветеран молодий. А ще йому додають сил та наснаги його юні друзі – учні 8-б класу навчально-виховного комплексу «Олімп». Вони разом зі своїм класним керівником Наталією Володимирівною Шаповал часто навідують фронтовика. За піклування та шану до себе Григорій Кузьмич від щирого серця дякує своїм юним друзям.
Хлопчики і дівчатка взяли шефство над
Г. Довганем. Вважають його своїм прадідусем і вже звикли до нього, а він – до них. Під час зустрічей ветеран часто розповідає школярам про нелегкі фронтові будні – пекельні дні та безсонні ночі.
Вчителька Наталія Володимирівна Шаповал наголошує, що життя Григорія Кузьмича, його відданість Батьківщині є прикладом для наслідування.
