Ми сьогодні настільки звикли до тільника, що здається, начебто він існував завжди. Але насправді цей зручний та невибагливий на вигляд одяг має свою історію. Тільник з’явився за часів розквіту вітрильного флоту і мав цілком практичне обґрунтування – смуги тільника були добре помітні на тлі білих вітрил. Однак на початку XVIII століття практично в усіх європейських флотах ввели єдину форму одягу. До складу форми тільник не входив, а за носіння «смугастої сорочки» матросів карали і дуже суворо. Ставлення до тільника змінилося лише в середині XIX століття, коли в моду увійшов голландський морський костюм. Він складався з короткого бушлата, синьої фланелевої куртки із глибоким вирізом на грудях, тільника та розкльошених чорних штанів (щоб зручніше у воді знімати, та й при прибиранні на палубі штанини закочують до колін, тому що навпочіпки драїти палубу зручніше – і штани не рвуться, й коліна не зітруться).

У Росії традиція носіння тільників почала формуватися в 60-ті роки ХІХ століття. 1867 рік – у Кронштадт із закордонного походу повертається фрегат «Генерал Адмірал». Його зустрічає особисто морський міністр, Великий князь Костянтин Миколайович Романов, який бачить на матросах смугасті фуфайки

– Не по формі.

– Натомість гарні й теплі.

– Звідки?

– Купили на острові Мальта.

Великий князь – естет, негайно приступає до проекту щодо введення тільника на всьому Російському флоті. Проектів легкої, зручної сорочки, що відображує символіку флоту, було декілька. Але лише 19 серпня 1874 року імператор Олександр ІІ затвердив «Положення про постачання команд Морського відомства у частині амуніції та обмундирування». Цей день може вважатися днем народження російського «тільника». Тільник у додатку до цього документа описувався так: «Сорочка в’язана з вовни навпіл з бавовною; колір сорочки білий із синіми поперечними смугами, що розміщені одна від другої на один вершок (44,45 мм). Ширина синіх смуг – чверть вершка… Вага сорочки належить бути не меншою 80 золотників…» Як видно з опису, навіть відстань між смужками була чітко регламентованою; гадалося, що нова частина обмундирування буде відрізнятися зручністю та функціональністю. Але передбачити її подальшої популярності, звичайно, ніхто не міг.

Справді, цій трикотажній сорочці з білими та синіми смугами судилося стати особливо улюбленою серед моряків; символом звитяги та братерства. Моряки всіх поколінь російського флоту називають її «тільником», «морською душею». Значною мірою така «живучість» тільника пояснюється тим, що комбінація смуг на ній символізує синяву неба та білі гребені хвиль. Повторюючи кольори Андріївського прапора (затвердженого Петром І як офіційного прапора Російського військового флоту 11 грудня 1699 року), «тільник» нагадує матросові про море та корабель.

Його із задоволенням носять не лише на флоті, але й у побуті; не лише дорослі, але й діти. Сьогоднішній тільник із тим давнім поєднує лише його зовнішня подібність та незмінна популярність.

Ми живемо в морському місті, місті-герої із цікавою військовою історією, місті зі славетним бойовим минулим, де майже в кожній одеській родині є людина, яка носить тільник.

Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що немає такої людини, яка живе біля моря або судноплавної річки, котра хоч раз не надівала таку класну сорочку, що не лише гріє, але й викликає гордість, додає її носіям чепурного вигляду і навіть якогось почуття переваги та любові. Їх чудово висловив у віршах Олег Іванов:

Кипит у берега прибой, 

и брызги с моря долетают,

А мы сидим вдвоем с тобой, 

подруга дорогая!

Меня ты крепко обнимала, 

держа в объятиях сильней,

Чем жены держат капитанов, 

чем мамы держат сыновей.

Ласкала нежно и любовно 

своей душевной теплотой.

С тобою было так просторно, 

с привычной, милой и родной!

И я клянусь тебе, родная, 

что не расстанусь никогда!

С тобой, Тельняшка дорогая! 

Ты и в душе на мне всегда!