Пам’ятаю, чотири роки тому, готуючи матеріал до Дня працівників ветеринарної медицини, сфотографував чотирьох молодих фахівців, які незадовго перед тим поповнили ряди ветеринарів у Савранському районі. Характеризуючи їх, начальник райуправління ветмедицини Віктор Благодир зауважив: «Із цих хлопців будуть люди. Передусім із Сашка Реки», – і показав на високого худорлявого блондина, який видавався чи не наймолодшим із чотирьох.
Головний ветеринар району не помилився – сьогодні Олександр Река обіймає посаду начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Ще в дитячі роки у хлопчини проявилася любов до тварин, яка вилилася у тверде переконання стати ветеринаром. Спочатку Олександр мав намір після 9 класу продовжити навчання в технікумі. Але зваживши всі за та проти, вирішив, що краще буде відразу здобувати вищу освіту. Тож по закінченні одинадцятирічки вступив до Одеського державного аграрного університету на факультет ветеринарної медицини. Отримавши диплом, повернувся до рідної Саврані, де розпочав трудовий шлях у лабораторії ветлікарні на посаді лікаря-бактеріолога. Трохи згодом молодого спеціаліста призначили завідувачем Савранської ветеринарної дільниці. Невдовзі стала вакантною посада лікаря-епізоотолога. Керівництво райветлікарні вирішило довірити цю відповідальну ділянку роботи О. Реці, який за рік, що він пропрацював у ветеринарній службі району, зарекомендував себе з найкращого боку. І молодий фахівець виправдав довіру. А в січні 2010-го Олександр очолив районну ветеринарну лікарню.
Нині у підпорядкуванні О. Реки одинадцять дільниць і три пункти ветмедицини. Серед головних завдань начальника лікарні – організація їхньої роботи, здійснення контролю за проведенням протиепізоотичних заходів, профілактикою та лікуванням хвороб тварин. Нерідко О. Река разом із фахівцями райлікарні виїжджає в села, аби у тяжких випадках захворювання домашньої живності подати консультативну, а то й практичну допомогу завідувачам дільниць або пунктів.
Власники тварин часто звертаються безпосередньо до О. Реки по консультацію або допомогу. І він ніколи не відмовляє, прибуває на виклики у будь-який час доби. Тож додому, буває, повертається пізно вночі, а рано-вранці знову поспішає на роботу. Звісно, такий розпорядок не завжди збігається з планами. Але і дружина, і син усвідомлюють, що для нього ці повсякденні турботи складають суть життя, а тому з розумінням ставляться до того, що він більше часу проводить на роботі, ніж вдома.
– Так, специфіка роботи працівників ветеринарної медицини така, що вільного часу залишається дуже обмаль, – пояснює начальник райветлікарні. – Та обираючи собі професію, я знав, що на мене чекає. Всі незручності компенсує моральне задоволення, яке я отримую, коли завдяки моїм зусиллям одужує хвора тварина, а її господар позбувається переживань. Брати наші менші завжди відчувають, що я приходжу до них з добром, хочу їм допомогти. А це означає, що професію я обрав правильно, – таку оцінку дав своєму вибору О. Река.
