Осінній вам привіт, мої сонячні читачі!
Літо вже попрощалося з нами, і разом з першими дзвониками до нас прийшла яскрава і гарна осінь. Школи і дитячі садки гостинно відчинили свої двері для дітей. Хтось пішов до дитячого садка, хтось вручив осінні квіти своїй першій вчительці, а хтось просто знову зустрівся із друзями після літніх канікул.
Попереду на вас, любі діти, очікують веселі дні, сповнені нових знань, маленьких відкриттів, успіхів і, від цього теж нікуди не подінешся, деяких прикрощів.
«Сонечко» підготувало для вас дещо цікаве: так би мовити – осінні сюрпризи. А щоб дошкільнятам і першокласникам було легше згадувати літери, ми розмістили цікаву віршовану абетку. Сподіваємося, усе це знадобиться вам у школі та за її межами.
Успіхів вам у новому навчальному році, мої розумники!
Сонячна пошта
Здрастуй, любе «Сонечко»!
Пише тобі Сашко Лозинський. Я живу у великому будинку в Тарутиному. У нас багато кішок. Аж п’ять! Тому в будинку ніде немає мишок. Ще є дві великі собаки: Тіма й Пума.
А нещодавно у городі ми знайшли їжачка. Він спав під кущем винограду. Ми його погодували. Я сам наливав йому молоко. Але мама з татом не дозволили залишити його вдома. І ми відпустили його йти у справах.
Мені дуже хотілося залишити цього звірка собі, хоча він і колючий. Скажи, «Сонечку», а їжачки можуть жити в будинку. Що вони люблять їсти? І де люблять гуляти?
Сашко ЛОЗИНСЬКИЙ
(під диктовку писала мама Ганна), смт Тарутине
Відповідь від «Сонечка».
Добрий день, дорогий Сашко.
Дякую тобі за листа і розповідь про домашніх улюбленців і несподіваного гостя.
Постараюся відповісти на твої запитання.
Отже, їжачки, у принципі, можуть жити в будинку. Але в жодному разі не можна залишати їх на ніч у спальні або вітальні. Удень зазвичай ці кумедні звірки солодко сплять там, де укладуть. Але зате вночі виходять на полювання й заважають спати мешканцям будинку тупотом своїх ніжок і безперестанним шурхотом різними папірцями, що зустрілися на шляху, або власним пихтінням.
Їжачки дуже люблять сире або відварне м’ясо, рибку. Молочко теж залюбки п’ють, хоча фахівці стверджують, що воно для них не дуже корисне. Колючих звірків чомусь вважають відмінними ловцями мишей. Але це далеко не так. Через свою незграбність і коротконогість вони не можуть наздогнати вертких гризунів. Але якщо запропонувати йому пійману мишу, то лісовий гурман навряд чи відмовиться від неї.
Їжаків вважають лісовими звірками. Вони розгулюють зазвичай лісом. Особливо часто їх можна зустріти навесні. Тоді вони заходять і у володіння людей. Вони рідко тікають від людей. Це зовсім не тому, що вони такі хоробрі. Просто у них поганий зір. Наявність небезпеки вони визначають тільки за запахом. Якщо вітер дме у протилежний від нього бік, то ворога він просто не помітить. Саме тому не радимо вам годувати їжачка з руки. Через поганий зір їдець може раптово хапнути за палець. А взагалі вони дуже добрі й довірливі тварини. Одні з небагатьох диких звірів, які близько підпускають до себе людину.
З повагою, «Сонечко»
Цікавинки
Рясного дощу!
Осінь цілком справедливо називають сезоном дощів. Саме у цю пору року ми найчастіше під них потрапляємо. А чи знаєте ви, що з ним пов’язано багато цікавих фактів?
Ні?
Тоді читаємо!
♦ Відома гра дартс (там, де дротики потрібно кидати у мішень) з’явилася завдяки дощу. Одного разу лучників на змаганнях застав дощ. Сховавшись від нього в найближчій таверні, вони почали кидати вкорочені стріли у мішень на стіні.
♦ У бразильському штаті Пара жителі звіряють годинник за дощем, тому що зливи щодня йдуть в один і той же час.
♦ Насправді, парасолька завжди слугувала для захисту від сонячних променів. Тільки у 1750 році англієць Джонас Хенвей, неабияк намокнувши, уперше застосував його, як укриття від дощу.
♦ В Уганді дощ із грозою буває близько 250 раз на рік.
♦ У Ботсвані, яка відома своєю посушливістю, люди вітаються словом «пула», що перекладається як «дощ». У нас би це звучало приблизно так: «Рясного дощу!». Крім того, національна валюта в цій країні теж називається «дощ».
♦ Приблизно один зі ста мільйонів людей страждає на алергію на дощ.
♦ Найважчі градини сипалися з неба в індійському місті Гопалгандж 14 квітня 1986 року. Вага однієї – понад 1 кг.
Нашим майстрятам
«Сонечко» поспішає на допомогу!
Здрастуйте, любі школярі й дошкільники.
Надворі красуня Осінь. З її настанням природа навколо нас перетворюється: змінюються кольори листочків на деревах і траві. Дозрілі фрукти й овочі теж тішать нас. Напевно, усі погодяться, що із природних матеріалів завжди цікаво щось змайструвати. А восени такі вироби особливо гарні й оригінальні. Можливо, саме тому цієї пори року у школах і дитячих садках просять дітей та їхніх батьків зробити щось цікаве й красиве із природних матеріалів.
Що ж, «Сонечко» поспішає на допомогу і пропонує вам разом з батьками або старшими братиками, сестричками спорудити милого їжачка.
Отже, до діла!
Вам знадобиться: шишки, непотрібна миска, дві кришечки від пляшок для очей, пляшка пластикова, клей «Момент» (або будь-який інший), скотч, фарба.
Обріжте пластикову пляшку в тому місці, де її тіло починає звужуватися, перетворюючись на горлечко. Попередньо обмастивши клеєм краї, насадіть це подовжене горлечко на перекинуту догори дном миску. Радимо для міцності обмотати приклеєні краї скотчем. Так мордочка точно буде довго триматися. Це буде основа тулуба й мордочки. Потім пофарбуйте ґрунтовкою весь виріб. Найкраще взяти ґрунтовку в балончику. Так зручніше нею користуватися.
Потім прикріплюємо шишки. Основу нашого природного матеріалу змащуємо клеєм і обклеюємо ним миску. Коли вся миска обклеєна шишками, вирізуємо з паперу (переважно чорного або коричневого) маленькі кружальця й приклеюємо їх на білі пробки від пластикових пляшок. Це будуть очі у нашого звірка. Приклеюємо їх біля основи мордочки. Вусики можна зробити із дроту і пригвинтити їх за допомогою пробки на кінчику мордочки.
І не забудьте, любі діти, обдарувати лісового жителя якимись осінніми дарунками природи. Це може бути що завгодно: гілочка калини, червонобоке яблучко, груша.
Найкраще готовий виріб помістити на картонку й обкласти його ялиновими гілочками, мохом або просто різнобарвними опалими листочками.
Наш новий друг готовий! Придумайте йому ім’я, несіть до школи, дитячого садка або просто показуйте друзям і близьким.
Жить без букв никак нельзя!
А
Он большой, пузатый,
Зеленый, полосатый.
Сочный, сладкий он
на вкус,
А зовут его – АРБУЗ.
Б
Над цветочками летает,
Себе пыльцу собирает.
БАБОЧКА – красавица.
Деткам очень нравится.
В
Когда в снежки мы играли,
Наши ручки замерзали.
А мы ВАРЕЖКИ надели,
Свои пальчики согрели.
Г
ГУСИ хором песню пели,
Хотя петь и не умели.
Было то не пение –
Сплошное шипение!
Д
ДОМИК маленький стоит,
Из трубы дымок валит.
Там сестрички
ДАНА с ДАШЕЙ
Своим куклам
варят кашу.
Е
В лесу еловом там и тут
ЕЛИ пышные растут.
А на каждой елке
Зеленые иголки.
Ё
ЁЖИК по лесу шагает,
Он грибочки собирает.
Летом их подсушивает,
А зимой их скушает.
Ж
Черный ЖУК летит,
летит
И все время он жужжит:
– Ничего я не скажу,
Никому я ни жу-жу.
З
Скорчу ЗЕРКАЛУ
гримаску,
Оно все заметило.
И мгновенно,
словно маску
Надело и ответило.
И
ИГЛА ниточку берет,
За собой ее ведет.
Штопает и пришивает,
Никогда не унывает.
Й
– ОЙ-ОЙ-ОЙ, –
сказал ОЙ-ОЙ, –
Я, мой друг, совсем
больной.
– Ты пойди-ка, погуляй,
Все пройдет, –
сказал АЙ-АЙ.
К
Травку сочную едят
КОЗЫ и КОРОВЫ
Дают деткам молоко,
Чтоб были здоровы.
Л
В руки ЛЕЙКУ мы берем,
И цветочки все польем.
Пусть растут,
цветут красиво.
Будет клумба –
просто диво.
М
Я веселая МАРТЫШКА,
А в руках держу я книжку.
Хоть читаю по слогам,
Свою книжку не отдам.
Н
В зоопарке НОСОРОГ,
НОС его – огромный рог.
Большой рот
он открывает –
Деток маленьких пугает.
О
Я – ОБЛАКО волнистое,
Белое, пушистое.
Дождик меня умывает,
Потому я чистое.
П
Я – маленькая ПТИЧКА,
И ПЕСЕНКУ ПОЮ.
Целый день летаю,
Но не устаю.
Р
РЕЧКА быстрая бежит.
РЫБКА под водой
кружит.
Ей солнце улыбается,
В ней речка отражается.
С
Я – большая СТРЕКОЗА,
С поволокою глаза.
Я без устали лечу,
Ветерок догнать хочу.
Т
ТУФЕЛЬКИ надела мама
И немного выше стала.
Каблучок высокий,
тонкий,
А стучит он очень громко.
У
УТКА к речке идет
И УТЯТ своих ведет.
Они в воде купаются,
Им это очень нравится.
Ф
Завтра праздник у детей.
Не пройдет он без затей.
Они ФЛАЖКИ
раскрасили
И комнату украсили.
Х
ХЛЕБ купили в магазине
И несем его в корзине.
Сделали мы бутерброд,
А он просится к нам в рот.
Ц
ЦАПЛЯ на болоте
Ловила лягушек.
Опустила клювик в воду
Аж до самых ушек.
Ч
ЧАШКИ с полки
мы берем,
ЧАЯ сладкого нальем.
Будем мешать ложечкой
И пить понемножечку.
Ш
Мы надули
шар воздушный,
А он очень
непослушный.
Ветер шарик подхватил,
И он в небо укатил.
Щ
Щеткой полы убираем
Своей маме помогаем
Соберем все паутинки,
Будет чисто, ни пылинки.
Ъ и Ь
Ъ и Ь разговаривали так:
– Хочешь
на скамейку сесть?
– Нет, хочу
чего-то съесть!
Ы
Букву «Ы» мы слышим.
Мы ее напишем.
Слов на «Ы»
мы не найдем,
Но ее не обойдем.
Э
Крикнем: «ЭХО,
дай ответ!»
А оно ответит: «…нет!»
Мы кричим:
«ЭХО, постой!»
А оно нам вторит: «Ой».
Ю
ЮЛА на одной ножке
Кружится по дорожке,
Но вот она устала
И на бочок упала.
Я
ЯБЛОКИ прекрасные,
Зеленые и красные.
Они разные бывают.
Мама нам их покупает.
Жить без букв
никак нельзя.
Они лучшие друзья.
Надо их запоминать,
Научиться их читать!
Леонора КУЗЬМЕНКО, г. Одесса
Ми дуже раді, що нам пишуть не лише наші юні читачі, але і їхні батьки, бабусі та дідусі. Сподіваємося, маленький Сашко разом з батьками змайструє їжачка із природних матеріалів, що зможе жити в його кімнаті. А читачі гідно оцінять кумедні віршики, у яких поселилися бешкетливі літери. І усі мої сонячні друзі здивують друзів і навіть вчителів знаннями про дощик.
Чекаємо на ваші листи з оповіданнями, віршами і, звичайно, запитаннями за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, газета «Одеські вісті» для «Сонечка».
З повагою, ваше «Сонечко»
