Мене зацікавив спецвипуск «Одеських вістей» від 22 серпня. Це не просто цікавий і корисний матеріал, а напрочуд вдалий проект газети, який, на мою думку, потребує продовження. Адже відновлення родючості та оптимального використання ґрунтів настільки наболіла тема, що не виникає сумнівів у її актуальності та вагомості. Кожну публікацію спецвипуску читав зацікавлено. Зізнаюся, окремі факти мене шокували. Гадаю, чимало сільських трударів, керівників, науковців, продовжуючи тему, розкриють своє бачення щодо вирішення порушених проблем. Хочу висловити і свою точку зору.
Не таємниця, що аграрний сектор був і залишається ключовим для розвитку економіки нашої держави. І ми маємо сільськогосподарський потенціал, достатній для того, щоб забезпечувати продуктами харчування не тільки свою країну, а й споживачів за її межами.
За офіційними даними у продовольчій безпеці Європи та світу щороку зростає роль України як держави з унікальними ґрунтовими та кліматичними умовами. Тож наша країна могла б повернути собі славу європейської житниці, подбавши про підвищення врожайності сільгоспкультур. Проте перед нами гостро постала проблема збереження родючості ґрунтів. Адже вони помітно збіднюються, втрачають свої продуктивні властивості. Аграрії знають, що відновлення родючого шару ґрунту відбувається вкрай повільно – один сантиметр на сто років!
Що ж у районі робиться для того, щоб ефективно та розумно використовувати землі, родючість яких в результаті діяльності людини знижується швидкими темпами? Найперше, прагнемо вносити достатню кількість органічних добрив. Гній, попіл, компости використовували для підвищення родючості землі ще понад сто років тому. Адже величина урожаю залежить від багатьох чинників, і один із них – забезпечення посівів культурних рослин поживними речовинами. Відомо, що родючість ґрунту, тобто його здатність віддавати поживні речовини, накопичувати й утримувати вологу та повітря, створюють живі ґрунтові організми. Що більше на ділянці корисних мікроорганізмів, то здоровішим і родючішим буде ґрунт.
На переконання аграріїв, об’єктивні дані про якісний стан ґрунтів – це свого роду стратегічна карта родючості. В цьому напрямі район співпрацює з Одеським центром «Облдержродючість», який, до речі, з першої декади вересня 2013 року розпочав проведення агроекологічної оцінки земель нашого району. Ці роботи виконуються раз на чотири роки з метою підготовки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь сільськогосподарськими підприємствами. Під час паспортизації сільгоспугідь фіксується понад двадцять показників якості ґрунтів.
Відповідально та прискіпливо до проведення агроекологічної оцінки ставляться товариства «АФ «Кодима» (керівник – Микола Васильович Сорочан), «Лан» (директор – Анатолій Афтенійович Хортюк) та «Івашківське» (очільник – Михайло Іванович Погорілий). На жаль, тільки окремі сільгосппідприємства мають проекти еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Однак сподіваємося, що так триватиме недовго. Адже на державному рівні вживаються заходи щодо підвищення відповідальності за недбале ставлення до землі.
Під урожай 2013 року господарства нашого району внесли
3,2 тисячі тонн мінеральних добрив, що становить 119% від потреби, та 11,1 тисячі тонн органічних добрив. Завдяки цьому підтримується родючість ґрунтів. Звичайно, майже на 38 тисяч гектарів посівної площі кількість внесених органічних добрив є недостатньою. За розрахунками фахівців, мінімальна норма для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, залежно від ґрунтово-кліматичної зони, становить від 8 до 14 тонн на гектар. Тому це питання залишається одним із найважливіших у районі. Виходячи з цього, прагнемо в господарствах збільшувати поголів’я худоби, птиці.
Аграрії району стараються відслідковувати структуру посівних площ, яка характеризує напрями сільськогосподарського виробництва. Наприклад, така технічна культура, як соняшник, у районі займає 2% посівної площі, що відповідає науково обґрунтованим вимогам. Озимі культури займають 12781 гектар, ярі – 12236 гектарів. Вирощуємо овочі, баштанні, кормові культури, сіємо однорічні та багаторічні трави. Одне слово, маємо все, що мусить бути на полі та в коморах сільського трудівника.
Але нехай у вас не складеться враження, що все так ідеально. Звичайно, є свої плюси та мінуси, як у будь-якому виробництві. Та головне, що прагнемо працювати на позитивний результат.
Фахівці районного управління агропромислового розвитку, дбаючи про збереження родючості ґрунтів, спонукають землекористувачів не виходити зі своїх суб’єктивних потреб, які часто є споживацькими. Однак не кожен думає над тим, що ми залишимо прийдешнім поколінням. На жаль, у землекористуванні на теренах нашої держави панує споживацький підхід. Звідси – погіршення якісного стану ґрунтів. А це не просто набір певних показників, це значно серйозніше. Нераціональне використання земельних ресурсів призводить до того, що чорноземні ґрунти втрачають свої продуктивні властивості, вимиваються водами, вивітрюються. За підрахунками вчених, втрати гумусу по Одеській області через мінералізацію та ерозію ґрунтів становлять від 1,5 до 2 мільйонів тонн, а це 50 мільйонів гривень збитків на рік.
Який вихід? Вихід, на мою думку, дуже простий. Треба лише домогтися дієвості норм і положень законів щодо збереження родючості ґрунтів. Ну, а вже потім розробляти програми, стимули, компенсації. А найважливіше, мають відбутися зміни у свідомості кожного, хто береться господарювати на землі. Бо земля не пробачає зневажливого ставлення до себе.
